– А у вас є діти, Ентоні? – поцікавилася вона.
– Одна дитина, здається, все ж таки є. Мій син живе зі своєю мамою, яка робить усе можливе, аби я ніяк не зміг збити його зі шляху, – сказав Ентоні і збагнув, що пристойно випив. У тверезому стані він би ні за що не розповідав про Філліпа.
Цього разу за усмішкою він помітив серйозний погляд, так, ніби вона розмірковувала, чи заслуговує він на співчуття. Аби приховати збентеженість, він налив собі ще вина і промовив:
– Усе гаразд. Він…
– Яким чином ви можете збити його з наміченого шляху, пане О’Харо? – запитала донька мера Марієтта, яка сиділа навпроти.
– Підозрюю, мадемуазель, що мене самого доволі легко збити зі шляху, – відповів журналіст. – Якби я сам не погодився написати улесливу статтю про пана Стірлінга, гадаю, мене б переконала смачна їжа та приємна компанія за цим столом. – Він зробив паузу, а тоді запитав: – А вас легко збити зі шляху, пані Монкріфф?
Йому здавалося, що Івонна була найбільш невинною гостею сьогоднішнього вечора.
– Та простіше простого. Тільки от ніхто навіть не намагається, – відповіла вона.
– Не мели дурниць, – з любов’ю промовив її чоловік. – Мені знадобився лише місяць, аби тебе зіпсувати.
– Тобі довелося дорого за мене заплатити, любий. На відміну від пана О’Хари, у тебе немає ані зовнішності, ані чарів, – кинула вона, посилаючи чоловіку повітряний поцілунок. – З нас усіх спокусити не можна хіба що Дженні. Хіба ж вона не янгол?
– Немає такої людини на світі, для якої неможливо підібрати правильну ціну, – сказав Монкріфф. – І наша мила Дженні тут не є винятком.
– Так і є, Френсісе. Ось пан Лафаєтт – істинний зразок непідкупності, – промовила Дженніфер, і куточки її губ єхидно задерлися. Очевидно, випила забагато вина. – Зрештою, у колах французьких політиків немає такого явища, як розбещеність.
– Люба, мені здається, у тебе немає достатньо знань, аби обговорювати французьку політику, – перервав її Лоренс Стірлінг.
Ентоні помітив, як щоки Дженніфер почали наливатися рум’янцем.
– Я лише хотіла сказати…
– Не треба нічого говорити, – байдуже сказав він.
Дженніфер кліпнула і втупилася поглядом у тарілку. Розмови різко обірвалися.
– Мені здається, ви маєте рацію, пані, – галантно підтримав Дженніфер мсьє Лафаєтт, ставлячи келих вина на стіл. – Проте я можу розповісти про нечесного негідника, який буде моїм суперником на виборчих перегонах. Звісно ж, за відповідну ціну.
Хвиля сміху пройшлася над столом. Марієтта, ніби випадково, торкнулася ноги Ентоні під столом. А Дженніфер, яка сиділа поряд, тихо давала офіціантам накази прибирати зі столу. Монкріффи активно перемовлялися