– Я все бачив, Ларрі. Припини, не можна упадати за власною дружиною, – сказав Білл, наповнюючи келихи.
– Він має повне право упадати за власною дружиною, – заперечив Френсіс. – Після всього, що з нею трапилось. Дженні, як почуваєшся? Виглядаєш чудово!
– Усе гаразд, дякую.
– Я вважаю, вона молодчинка! Влаштувати вечерю через два тижні після виписки з лікарні.
– Якби Дженні перестала влаштовувати вечірки, я б подумав, що щось не так, і не лише з нею, а з усім цим світом, – зауважив Білл, попиваючи вино. – Це жахливо. Приємно бачити, що ти нарешті прийшла до тями.
– Ми страшенно хвилювалися. Сподіваюсь, ти отримала від мене квіти, – сказала Анна.
– Ти пам’ятаєш, як сталася аварія, Джен? – запитав Домінік, кладучи серветку на стіл.
– Мені здається, зараз не найкращий час, щоб згадувати про це, – втрутився у розмову Лоренс, підіймаючись з місця, аби дістати з серванта чергову пляшку вина.
– Звичайно, пробач, – махнув рукою Домінік. – Запитав не подумавши.
– Зі мною все гаразд, правда, – відповіла Дженніфер і почала прибирати зі столу тарілки. – Я б навряд чи могла щось розповісти. Я взагалі мало що пам’ятаю.
– Може, воно й на краще, – зауважив Домінік.
– Що ж, дорогий Ларрі, чим скоріше ти почнеш виготовляти гальмівні колодки, тим безпечніше буде всім нам, – промовила Івонна, запалюючи цигарку.
– А він від цього багатітиме, – засміявся Френсіс.
– Френсісе, любий, ну хіба обов’язково кожну розмову зводити до грошей?
– Безсумнівно, – відповіли він і Білл водночас.
Вони дружно розсміялися, а Дженніфер тим часом зібрала брудний посуд і віднесла його на кухню.
– Здається, все було не так уже й погано, як гадаєш?
Дженніфер сиділа за туалетним столиком, обережно знімаючи сережки. Вона побачила його відображення у дзеркалі, коли він увійшов у спальню, розв’язуючи краватку.
– Так, – відповіла вона, – здається, все було добре.
– Вечеря була неймовірна.
– Це не моя заслуга, – відповіла вона, – подякуй пані Кордозі.
– Але ж меню ти складала.
Сперечатися було марно. Вона обережно поклала сережки у шухлядку. У ванній потекла вода.
– Приємно чути, що тобі сподобалося, – вона підвелася і зняла з себе сукню, повісила її у шафу й почала стягувати панчохи. Вона якраз стягнула одну, коли помітила, що чоловік стоїть у дверях ванної і роздивляється її ноги.
– Ти сьогодні дуже красива,