– Що ж, я мало що можу сказати з цього приводу, – порушила мовчанку Дженніфер Стірлінг, розправляючи серветку на колінах.
– Занадто похмура тема для розмови, – погодилася Івонна Монкріфф. – Іноді я дивитися не можу на газетні заголовки. Френсіс читає розділи спортивних та бізнесових новин, я ж віддаю перевагу своїм журналам. Нас мало цікавить політика.
– Моя дружина взагалі не зважає на події, про яких не написали у «Vogue», – відрізав Монкріфф.
Напруження дещо знизилося. Зав’язалася невимушена бесіда, й офіціанти постійно наповнювали келихи гостей. Чоловіки обговорювали фондовий ринок і нерухомість на Рив’єрі. Літнє подружжя скаржилося на приплив туристів, які не лише не дають розгорнути активне будівництво, а й мають нахабність вступати у Британський клуб шанувальників бриджу.
– Мені здається, для хвилювання немає причин, – сказав Монкріфф. – Цього року бунгало у Монте-Карло коштують п’ятдесят фунтів на тиждень. Не думаю, що табори на кшталт Батлінс готові платити такі гроші.
– Чув, що Ельза Максвелл запропонувала вкрити гальку піногумою, щоб було приємніше ходити.
– Господи, які ж у людей тут «серйозні проблеми», – пробурмотів Ентоні.
Йому хотілося звідси піти, але це виглядало б надто невиховано з його боку. Усі ці розмови здавалися йому занадто віддаленими, так, ніби він перебуває на іншому кінці Всесвіту. Як вони можуть настільки спокійно говорити про ті жахіття, які кояться в Африці, та будувати свої життя за рахунок людей, які там страждають?
Завагавшись на якусь мить, Ентоні покликав офіціанта й попросив келих вина. Ніхто з гостей не звернув на це уваги.
– То ви збираєтеся написати чудову статтю про мого чоловіка? – запитала Дженніфер Стірлінг, зиркаючи на манжети Ентоні.
Принесли другу зміну страв – свіжі морепродукти. Дженніфер розвернулася до Ентоні, він якраз клав серветку на коліна.
– Не знаю. А варто? Ваш чоловік чудовий?
– За словами нашого дорогого друга Френсіса, мій чоловік – промінь світла в темному царстві комерції. Його фабрики будуються за найвищими стандартами. А дохід збільшується з кожним роком.
– Але я запитую у вас не про це.
– А про що тоді?
– Я запитую, чи він чудовий, – повторив своє запитання Ентоні. Він розумів, що поводиться зухвало, але алкоголь уже розпалив його.
– Не думаю, що вам, пане О’Харо, варто запитувати мене про це. Дружина навряд чи може об’єктивно відповідати на такі запитання.
– О, з власного досвіду можу сказати, що лише дружини можуть бути найбільш неупередженими і жорстокими.
– Та що ви кажете! Ну ж бо, продовжуйте.
– Хто ж іще через кілька тижнів після весілля дізнається про всі недоліки чоловіка та може розповісти про всі уразливі місця? Що вони, власне, постійно роблять.
– Ваша дружина, здається, безсердечна жінка. Мені подобається, як ви про неї говорите.
– Насправді