А ось Івонна, яка постійно жаліється на Френсіса, не зводить з нього очей. Промовляючи чергове уїдливе зауваження, вона постійно виклично на нього дивиться, очікуючи його реакцію. «Ось чому вони разом, – подумала Дженніфер. – Івонна просто не хоче показувати, наскільки він для неї важливий».
– Краще б я вклав гроші у виробництво холодильників, – сказав Френсіс. – У ранковій газеті написали, що лише у Великій Британії цього року планують продати мільйон штук. Мільйон! А п’ять років тому це було б… десь сто сімдесят тисяч.
– В Америці має бути вдесятеро більше. Я чула, що люди купують нові холодильники кілька разів на рік, – промовила Вайолет, наколюючи на виделку шматочок риби. – До того ж вони просто величезні, вдвічі більші за наші. Ви можете собі це уявити?
– В Америці все більше. Принаймні так вони говорять.
– Авжеж, а ще вони надто високої думки про себе, судячи з тих, з ким мені довелося спілкуватися, – зауважив Домінік. – Генерали-янкі такі всезнайки!
– Бідний Домінік, – засміялася Анна, – він зовсім розгубився, коли один з них намагався навчити його водити авто, до того ж своє власне.
– Еге ж, «казарми у вас маленькі, транспорт невеликий і пайок теж не дуже», – перекривив генерала Домінік. – Знали б вони, яке в нас раніше було харчування… вони собі навіть уявити цього не можуть.
– Дом вирішив пожартувати і заїхав за ним на «Morris Minor» моєї мами. Бачили б ви обличчя того генерала.
– Я сказав йому: «Тут так заведено, приятелю. Високопоставлених гостей ми возимо на „Vauxhall Velox“, там є три додаткові дюйми для ніг». Йому довелося скластися майже вдвоє, аби залізти в авто!
– Я мало не вмерла від сміху, – сказала Анна. – Навіть не знаю, як Дому вдалося уникнути неприємностей!
– Як справи на роботі, Ларрі? Чув, за тиждень ти знову летиш в Африку.
Дженніфер уважно спостерігала за тим, як її чоловік відкинувся на спинку стільця.
– Усе добре. Насправді навіть дуже добре. Я щойно підписав угоду з однією транспортною компанією на виробництво гальмівних колодок, – сказав він, поклавши ножа і виделку на тарілку.
– А чим ти займаєшся? Я все ніяк не можу зрозуміти, що це за новомодний матеріал.
– Вайолет, тобі ж насправді не цікаво, – сказав Білл, який сидів навпроти неї. – Вайолет взагалі мало цікавить усе, що не рожевого чи блакитного кольорів або не починається зі слова «мама».
– Білле, дорогий, можливо, річ у тому, що вона не може розвивати свої інтереси в такому середовищі, як у вас вдома? – відрізала Івонна, і чоловіки з обуренням присвиснули.
Лорренс Стірлінг повернувся до Вайолет.
– Цей мінерал, насправді, не такий новий, – сказав він. – Його використовували