Рожева Миша. Віктор Єрофєєв. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Віктор Єрофєєв
Издательство: OMIKO
Серия: Великий російський роман
Жанр произведения: Современная русская литература
Год издания: 2017
isbn:
Скачать книгу
Сідай, думський діяче!

      Граємо на таємні бажання!

      Дядько Юра зажадав пляшку французької шипучки й оглянув гравців із задоволеним виглядом переваги.

* * *

      – Мені здається, штормить, – сказала я зі стурбованим обличчям, коли ми піднялися на оглядовий майданчик.

      – Хіба це штормить! – здивувався Клоп. На ньому була тільняшка, як у справжнього моряка. – Ти подивися, як гарно!

      – Берега не видно, – сказала я, оглянувши море.

      – Давай з’їмо морозиво! – сказав Клоп. – Ти некрасива, але ти мені все ж таки подобаєшся.

      – Я ще вчора ввечері була найкрасивішою!

      – Гаразд… Всі дівчата так кажуть! Але ти все одно мені подобаєшся.

      – Чим?

      – Не знаю. – Клоп натиснув на кнопку. Через хвилину ми вже їли морозиво.

      – Я не зрозуміла, – зізналася я. – Ти не привид?

      – Якщо я їм з тобою морозиво, значить не привид.

      – Але твоє тіло залишилося в порту!

      – Я – син бандита! – скрикнув Клоп. – У всякому разі, я б хотів бути привидом. Привидам легше живеться. Ти можеш стерти себе, як гумкою. А потім знову намалюватися.

      – Ну так, можна стати невидимкою.

      – Якби я був привидом, я б заліз у Кремль і влаштував там заворушення.

      – Ти що! Це заборонено!

      – Звичайно! А в тебе які погляди?

      – Я б хотіла, щоб у Росії правив молодий принц. З таким же кучерявим волоссям, як у тебе. І в тільняшці…

      – Ти монархістка?

      – Мені просто подобаються кучеряві хлопчики.

      – Хочеш, я подарую тобі тільняшку?

      Я скромно промовчала. Клоп зняв із себе тільняшку і простягнув мені. Я взяла її в руки. Вона була тепла, пахуча, майже жива.

      – Дякую! Ти такий засмаглий!

      – По-моєму, ти в мене закохуєшся.

      – Я ж тобі сказала: мені подобаються кучеряві хлопчики!

      Ми дивилися, як по морю в різні боки пливуть різні яхти. Раптом мені здалося, що на кожній яхті пливу я в різні боки і що поруч зі мною стоїть Клоп, який на кожній яхті пливе в різні боки…

      – Що з тобою? – запитав Клоп, побачивши, що я схопилася за голову.

      – Паморочиться голова.

      – Заколисує?

      – Ні!

      «Може, я справді закохуюся?» – подумала я, але не стала тішити його хлоп’яче марнославство.

      – Ти – незвичайна, – сказав Клоп.

      – Не знаю… Дорослі вважають, що всі діти – однакові. Так дорослим зручніше жити. У нас під Москвою на сусідній дачі живе дівчинка Стася. Вона любить нашкодити. Зробити боляче. Але зі мною вона поступила ще гірше. Я закохалася в Даню. Він єврей. Живе в Ізраїлі. Але на літо приїжджає в Москву. Ми закохалися одне в одного…

      Клоп чомусь занервував:

      – Ти і зараз його любиш?

      – Це перший хлопчик, з яким я цілувалася, – продовжувала я, не помічаючи його питання. – За будинком. У кущах. Діана у нас на дачі годувала його млинцями з варенням, а я подарувала йому машинку. Він її взяв і на наступний день подарував мені ляльку. Некрасиву! Але не важливо! Я поїхала в Москву на кілька днів – приїжджаю: Даня ховає очі й гуляє за руку зі Стасею.