Інтерес людиноподібних мавп до того, що відбувається з іншими членами групи, може подарувати дивовижні приклади прояву їхнього смутку. Джейн Гудолл описує, як мати шимпанзе глибоко тужить за хлопчиком, який помер від поліомієліту, перш ніж віднести його до реліктового лісу. Подібні моральні інстинкти бачимо і в інших тварин. Слони допомагають підстреленому або пораненому побратиму зіп’ястися на ноги, гучно трублячи. Крім того, вони вміють проявляти й смуток: обстежують хоботом померлих слонів і ритуально вкривають їхні тіла листям. Також слони інших стад відвідують протягом п’яти днів труп їхнього мертвого побратима. Кістки, особливо череп померлого слона, вони обстежують хоботом дуже ретельно. Така поведінка теж не обмежена лише членами одного стада.
Соціальний контроль має велику вагу. За його відсутності (скажімо, під час війни), коли ворога часто не вважають за людину, моральні правила втрачають свою силу. У таких ситуаціях можна бачити, як солдати, байдуже якої нації, можуть скоювати військові злочини, як-от голандці під час так званих поліцейських акцій в Індонезії. Втім, не кожний солдат чинить злочин, існують й індивідуальні відмінності та винятки.
Паралелі між мавпами й людьми, яких Десмонд Морріс прозвав «голими мавпами», просто неймовірні як у структурі мозку, так і в поведінці. Людська усмішка походить від сигналу примирення, який можна простежити і в мавп. Часом ми описуємо людську поведінку на основі мавпячих манер, наприклад «лизати зад», «плазувати» чи «бити себе в груди». Франс де Вааль указував на те, що людиноподібні мавпи наслідують ті самі правила моралі, що й ми. Вони не лише утворюють політичні коаліції, але й дотримуються полярності. Також допомагають тим, хто їм допомагає, їм відома вдячність, а також відчуття, притаманне деяким іншим тваринам, – помста.
Мартін Моннікендам. Анатомія професора Луїса Болка (1925). Картина висить у відділенні анатомії АМС (Амстердамської університетської клініки). Анатоми університету Амстердама розтинають величезного орангутанга, який помер в амстердамському зоопарку. Мозок цієї мавпи досі можна побачити в Нідерландському інституті досліджень мозку (Nederlands Herseninstituut). Зліва направо: Й. Буке (пізніше університет Утрехта), Й. Барґе (пізніше університет Лейдена), Л. Болк (університет Амстердама) та А. ван ден Брук (пізніше університет Утрехта)
У мавп є почуття спільності, вони можуть поводитися альтруїстично, тобто самовіддано допомагати іншим. За це відповідає префронтальна кора, яка пригнічує наші егоїстичні схильності. Мавпи співпрацюють не тільки тоді, коли треба, а придивляються, хто був би найкращим партнером для кооперації. Вони