Більший мозок став істотною еволюційною перевагою, допомігши нам ствердитися як складному суспільству. Якщо подивитися на різних приматів, то побачимо, що розмір їхнього мозку корелює з кількістю індивідів в їхній групі, тобто залежить від її багатогранності. У людей розмір соціальної мережі у Facebook співвідносний до розміру gyrus temporalis superior, мигдалини та префронтальної кори. Щоб підтримувати в робочому стані таку соціальну мережу, потрібна ціла купа нейронів. Але, попри величезну кількість «друзів» у соціальних мережах, кількість людей, з якими ми справді перебуваємо у контакті, обмежена – в середньому це 150–200 осіб, що відповідає розміру групи, до якої входили наші предки приблизно 10 000 років тому.
Наш соціальний мозок побудований із цілої низки взаємопов’язаних структур мозку: орбітофронтальної кори, скронево-парієтального переходу, скроневого полюса й дорзомедіальної префронтальної кори. Вони опрацьовують інформацію про представників нашого виду. Це вроджена здатність, якою ми користуємося з перших днів народження. Діти віком від одного до п’яти днів показують реакцію в задній скроневій корі під час погляду на обличчя. Однак така реакція не виникає під час погляду на руку, бо вона є наслідком генетичного програмування і не потребує соціального навчання.
Мозок невпинно розвивається далі, він функціонує у взаємодії з постійно мінливим у процесі еволюції середовищем. Здатність передавати всі ці зміни через навчання та традиції наступним поколінням стала вирішальною для нашого виживання. Хто завдяки своїй соціальній поведінці та навчанню найкраще підходить, того відбирає соціальне оточення для передавання його генів далі.
Для групи вкрай шкідливі агресивні чи тиранічні учасники, тому їх або виганяють, або вбивають. Так із групи зникають їхні гени, й вона підлягає самоцивілізаційному процесу. Подібним способом людина приручила собак, відбираючи їх за малою кількістю агресії та боязні людини. Щоправда, через нові мутації та генетичні комбінації знову і знову виникають агресивні індивіди.
3. Культурне передавання знань
Ділися знаннями. Так ти досягнеш безсмертя.
Навіть мавпам відоме культурне передавання знань. Наприклад, вони вчаться одне від одного, як використовувати знаряддя для пошуку їжі, як виколупувати паличкою термітів чи використовувати камінь як молоток для розколювання горіхів. Так само через «мавпувати» вчаться і наші діти завдяки системам мозку, які беруть початок мільйони років еволюції тому. У мавпуванні діти іноді заходять задалеко. У січні 2007 року в Іраку повісили екс-диктатора Саддама Хусейна. Екзекуцію таємно зняли