4. Дзеркальні нейрони
Наші очікування стосовно того, що робитимуть інші, побудовані на тому, що робили б ми самі.
Дзеркальні нейрони премоторної кори утворюють неврологічне тло нашого моторного навчання через наслідування. Їх відкрив професор Джакомо Ріццолатті в лабораторії університету міста Парма. Згідно зі статтею в «New York Times» один із науковців спекотного дня 1991 року повернувся до цієї лабораторії, де якраз сиділа мавпа з електродами в моторній корі. Коли науковець лизнув своє морозиво, в цієї мавпи спрацювали ті самі нейрони, що й під час поїдання горіхів. Зрештою Ріццолатті обіграв увесь цей випадок інакше, назвавши історію в газеті вигадкою. «У моїй лабораторії немає місця морозиву».
Насправді ж активність клітин мозку мавпи була зумовлена тим, що один науковий співробітник почастувався з мисочки арахісом, який узагалі-то був призначений для мавп як винагорода. Якийсь час цю активність, яку показував мозок мавпи, сприймали за збій електричного відхилення, аж поки не збагнули, що це мавпа відтворювала в мозку дію, яку бачила.
Завдяки дзеркальним нейронам ми автоматично відчуваємо біль інших. На щастя, така активність у ділянці дзеркальних нейронів нашого мозку обмежена, всього 10 % від активності людини, яка насправді відчуває біль. Ба більше, рівень емпатії можна зменшити спеціальними вправами. От якби лікар у приймальному відділенні екстреної терапії відчував такий же біль, як і пацієнт, якого йому привезли, – на тому, мабуть, його робота б і завершилася. Саме тому лікар іноді видається родичам пацієнта бездушним, мов камінь. Бо до тих, хто нам близький, у нас вищий рівень емпатії.
Існує припущення, що дзеркальні нейрони допомагають безпосередньо й автоматично розпізнати задуми та емоції інших. З аутистами ж не все так просто, можливо, тому, що в них менше дзеркальних нейронів, або тому, що вони в них хоч і є, однак менше треновані. У психопатів перемикач емпатії нерідко стоїть на позначці «Вимк.», а це явно підштовхує їх до перевтілення в іншу людину.
Лише 10 % нейронів у ділянці премоторної кори мозку – це дзеркальні нейрони, які несвідомо регулюють моторну систему, щоб запустити в мозку поведінку, яку ми бачимо в інших. Уже згадані експерименти з балеринами показують, що система дзеркальних нейронів при народженні ще не до кінця розбудована, а поступово тренується досвідом, який ми здобуваємо. Тож і з віддзеркаленням ідеться про пластичність кори мозку. Люди, які народилися без рук, віддзеркалюють рухи рук інших у тих ділянках мозку, які самі вони використовують для губ або ступнів. Окрім того, зона їхніх ступнів поглинає ту ділянку,