У людей похилого віку, які травмувалися в дитинстві, кора головного мозку в парацентральній та передній поясній корі була тонша. Що тоншою була кора, то важче в них проявлявся ПТСР. Розміри гіпокампа й мигдалини теж корелюють у цій групі з важкістю їхнього ПТСР. Ці пізно сформовані структури задіяні в регулюванні афектів і когнітивних процесів, тобто тих функцій, що порушені в травмованих дітей. Діти, які довгий час потерпали від інституційного нехтування або ж виросли з депресивними матерями, наділені збільшеною мигдалиною. Найчутливіша фаза для спричиненого жорстоким поводженням збільшення мигдалини – десятий та одинадцятий рік життя. Меншою мигдалина була й у дітей із ранньою травмою або межовим розладом особистості. Мигдалина бере участь у соціальній та агресивній поведінці, а також у регулюванні емоцій.
Вона дбає про те, щоб страшні й загрозливі події закарбовувалися особливо добре. Це одна з переваг еволюції. Бо якщо такі події настануть знову, то людина миттю приготується реагувати на них у відповідний спосіб. Це пояснює також той факт, чому наші найдавніші спогади стосуються страху. Вони особливо добре засідають у пам’яті, тимчасом як приємні спогади швидко загасають. Перший спогад Стівена Гокінґа, – як він у віці двох із половиною років, ридма ридаючи і загубившися з переляку серед натовпу чужих людей, стоїть сам-один і почувається покинутим. Цей механізм укорінення негативних спогадів має свої переваги, але якщо він працює гіперпродуктивно, то може зумовити депресії або посттравматичний стресовий розлад.
Багато досліджень доводять, що нестача материнської опіки під час ранньої фази розвитку дитини й депресія взаємопов’язані з маленьким гіпокампом, структурою мозку, яка відіграє вирішальну роль у регуляції процесу пізнавання, емоцій і стресу. Зменшений гіпокамп – це фактор ризику депресій. Проспективні дослідження (за піддослідними особами спостерігали від народження) демонструють, що кількість материнської турботи у три- або чотирирічних дітей – це важливий показник прогнозованого розміру їхнього гіпокампа в шкільному віці (між сімома та тринадцятьма роками). Ця кореляція у здорових дітей сильніша, ніж у дітей, які з раннього віку зіштовхнулися з депресією. У таких дослідженнях батькові сильного значення не надають. У недоглянутих дітей констатували також слабшу реакцію смугастого тіла на очікувану винагороду.
Ежен Делакруа. Паґаніні (1832). Коли батько Ніколо Паґаніні (1782–1840), робітник із Генуї, програвав гроші, Ніколо вдома били. Якщо ж вигравав і був у доброму гуморі, то іноді чудово грав на гітарі. Ніколо самотужки навчився грати на гітарі й на скрипці. Коли батько помітив талант сина, то покладав великі надії на заробіток у такий спосіб, тож страшенно тиснув на нього. Коли Ніколо тренувався недостатньо наполегливо, батько бив