У новій структурі Роман швидко посідає власне місце – з 1930 року стає бойовим референтом Крайової екзекутиви (виконавчого органу) ОУН. Це означало, що без його відома, санкції і дозволу не міг відбутися жоден акт спротиву збройними методами. Він відповідав за всі замахи, напади, саботажі і подібні акції. Шухевич також був першим на своїй посаді, хто не мав у біографії досвіду війни за незалежність 1917–1920 років (його попередник – Юліан Головінський, сотник Армії УНР).
Серед активних українців відбулася зміна поколінь. На політичну арену вийшла народжена напередодні Першої світової молодь, яка зростала серед постійної війни. За перші 15 років свого життя Роман Шухевич спостерігав не лише початок світової війни, арешти й екзекуції «за державну зраду» невинних селян угорськими ґонведами влітку 1914 року, а й те, як двічі через Кам’янку-Бузьку, де тоді жила його родина, перейшов фронт: спочатку – коли російська армія наступала на захід влітку – восени 1914 року, потім – коли австро-угорська армія у середині 1915 року прямувала на схід.
Незабаром, у листопаді 1918 року, Роман Шухевич і його ровесники стають свідками, як відроджується українська держава у формі Західноукраїнської Народної Республіки. Українська держава на їхніх очах змушена від перших днів боротися за існування. Спалахує українсько-польська війна, у якій має вирішитися, хто ж володітиме Західною Україною – незалежна ЗУНР чи так само незалежна і так само щойно проголошена Польща. Ця війна завершилася поразкою українців і встановленням окупаційного режиму. Хоча пізніше режим пом’якшився, а відносини бодай формально були врегульовані актами і законами, це не змінило основного факту, що закарбувався у свідомості українців Галичини: Західна Україна була окупована поляками і окупована силою зброї.
Перехід Західної України під владу Польщі був не єдиною кардинальною зміною у політичній карті Європи. Австро-Угорська імперія розсипалася остаточно, на її руїнах постали незалежні Польща, Чехословаччина, країни колишньої Югославії, Угорщина… Частково розвалилася Російська імперія – стали незалежними країни Балтії та Фінляндія, Польща забрала собі колишню «російську частину». Усі ці держави мали численні взаємні територіальні претензії: Литва і Польща не могли поділити Вільнюс (тоді – Вільно), Польща і Чехословаччина – Цєшин у Нижній Сілезії, Угорщина і Хорватія – Банат, а від Чехословаччини угорці сподівалися повернення Закарпаття. У самій же Чехословаччині десятимільйонна спільнота судетських німців мріяла про перехід в межі Німеччини.
Остання,