Вступ до «дорослої» УВО у 1925 році для Романа був тільки переходом «на вищий рівень». Він уже був доволі досвідченим підпільником. Тож першим завданням стало вбивство куратора Собінського. Того ж року сталася ще одна зміна у його житті – хлопець вступив на перший курс Львівської політехніки.
Такі лісисті пагорби під Львовом служили схованкою Романові і його товаришам – підпільникам
Підготовка до замаху розпочалася за кілька тижнів. За Собінським почали стежити. Крім Шухевича, урядовця вивчав також інший член Організації Богдан Підгайний. За якийсь час обом стають відомі всі маршрути пересування чиновника. Куратора підстерегли увечері, коли той повертався з кінотеатру.
Чому Собінський став мішенню українських підпільників? Очевидно, тому, що проявив себе на посаді неабияким «служакою», особливо відзначившись розпорядженнями щодо полонізації середньої освіти. Починаючи з 1924 року, українські гімназії перейменовували на «Державні гімназії з руською мовою навчання», термін «український» зник; на печатці гімназії мав бути зображений польський герб з тим самим написом, а вся документація – списки учнів, журнали відвідування, свідоцтва та посвідчення – мусіла заповнюватися одночасно українською та польською мовою, хоча мовою викладання вважалася українська. Решта вказівок була просто знущанням і мала на меті продемонструвати власну вищість. В атестатах зрілості предмети зазначали в такій послідовності: релігія, польська мова, українська мова. Історію та географію мали викладати тільки польською мовою і тільки вчителі-поляки за національністю. У програмі з’явився новий предмет «Сучасна Польща», де замість назви «Галичина» вживали «Східна Малопольща». Назву «Україна» дозволяли використовувати тільки як означення певної території, але в жодному разі не як назву політичного організму. Про українську історію згадували тільки в контексті історії Польщі та Східної Європи. Учням було заборонено бути членами «Пласту», натомість їх зобов’язали брати участь у відзначенні всіх державних польських свят, а в кожному класі слід було вивісити державний герб Польщі та портрети президента і маршала Пілсудського.
Мета була чітка – полонізація. Особливо обурило, що всі ці розпорядження мали призвести до деукраїнізації найдавнішої української школи – Академічної гімназії, де свого часу навчалося багато авторитетних представників української громади. Як результат – Головна команда УВО, виносячи вирок Собінському – ініціатору і контролеру усіх цих розпоряджень – вирішила нагадати, «хто в хаті господар».
Утім, після вбивства слід було подбати про замітання слідів.
Того ж вечора Ромко, як звали його друзі, з’явився на зборах