За кілька днів ця новина облетіла Польщу, а за нею – Європу. У міжвоєнній Європі не бракувало політичних вбивств, але в Польщі такого не траплялося від часів убивства на президента Габріеля Нарутовіча у 1922 році. Крім того, зовсім новим і невідомим за межами Польщі була організація, яка взяла на себе відповідальність за замах.
Усіх безпосередньо цікавило: що це за організація? звідки вона взялася? чому і за що бореться? Зрештою, хто серед її лідерів організував сенсаційне вбивство і чому саме цього міністра?
Роман Шухевич був одним із тих, хто міг дати вичерпну відповідь на всі запитання. А ще – розповісти багато чого невідомого. На той час на рахунку ОУН вже був гучний замах у радянському консульстві на одного з його працівників і ціла низка пропагандистських акцій, і у всьому цьому Роман Шухевич був, щонайменше, одним з активних учасників, часто – прямим організатором. Але, перш ніж розпочати таку бурхливу діяльність, слід було перечекати галас, який зчинився після атентату на львівського куратора освіти Собінського. Тоді Роман принишк, як того і вимагали засади конспірації: на якийсь час юнак навіть виїхав до Данціґа (сучасного Гданська), і вже там продовжив здобуття вищої освіти. З тих же конспіраційних міркувань його не увели до складу групи, яка 1927 року напала на пошту на вул. Глибокій у Львові, тож роль Шухевича в УВО на певний час була зведена до участі у вишколах та залученні нових членів, що ззовні не привертало нічиєї уваги.
Заходи безпеки не були марними. Як стало відомо пізніше, 1928 року один із поліцейських шпиків у середовищі УВО доніс поліції, хто був справжнім виконавцем замаху на куратора Собінського. Заарештувати Шухевича після процесу і виконання вироку над засудженими означало б скомпрометувати судову систему Польщі, але не було сумнівів, що у випадку участі у новій акції Шухевич отримав би максимальний строк. Те, що він був у полі зору спецслужб, які могли будь-якої миті втрутитися у звичний перебіг його життя, свідчила його історія служби в польській армії. Як студент Шухевич мав право вступити до школи підхорунжих, що він і зробив. Оскільки він мав атестат зрілості з відзнакою, то здібного юнака прийняли без жодних проблем. Весь час навчання минув спокійно, але перед самим випускним іспитом Романа виключили зі школи і перевели до одного з волинських гарнізонів звичайним рядовим артилерії.
Повернення зі служби означало і фактичне повернення, але не в УВО, а вже в ОУН. За два-три роки, які минули між замахом на Собінського і появою Романа Шухевича на посаді військового референта, організація, а разом з нею і увесь національний рух, зазнала кардинальних змін.
Популярна серед молоді УВО була єдиною на Західній Україні політичною організацією українців, яка за основний метод обрала підпільну збройну боротьбу. Її візитівкою стали замахи