Романові, що на перший погляд належав до «паничиків», на практиці довелося лавірувати між усіма трьома групами, поступово завойовуючи авторитет серед кожної з них. Такий досвід налагодження стосунків між цілком різними об’єднаннями і вихідцями з різних суспільних станів згодом стане в пригоді йому як керівникові армії і розгалуженої мережі визвольного руху.
А поки що, завдяки енергії, він примудрявся встрявати у чи не кожну подію, яка відбувалася у класі, і швидко заробив собі амплуа захисника слабших. Ще тоді його нагородили прізвиськом «Шух», яке «перекочувало» за ним до української скаутської організації – «Пласт», а потім й до підпілля.
Тут, у особняку Герміни Шухевич, своєї бабці, мешкав малий Роман
Шибеник Роман був завзятим «книгоїдом», причому особливою популярністю в хлопця користувалися книги про Козаччину. Несподіваним чином це захоплення стало його першим громадським завданням. На початку 1920-х років стало зрозуміло, що бібліотеки українських гімназій Львова внаслідок воєнних дій та діяльності царської «охранки» у 1914–1915 році, а пізніше впродовж бойових дій між українцями та поляками, що точилися у місті у 1918 році, зазнали значних втрат. До цього додалися регулярні конфіскації. Щоб вирішити цю проблему, головне правління Товариства «Просвіта» вирішило сформувати єдину для всіх українських гімназій Львова бібліотеку. Керівником цієї бібліотеки призначено Степана Шаха. Швидко виявилося, що один керівник не дає ради з напливом читачів, і тоді Шах вирішив проблему просто – взяв собі на допомогу добровільних помічників серед гімназистів. Зголосилися Роман Шухевич та син голови Товариства Богдан Галущинський. У бібліотеці «Ромко Шухевич пильно вишукував бажані книжки, підіймався по драбині до високих полиць при стінах, упорядковував віддані книжки за числами…». За це він мав привілей – дозвіл позичати у бібліотеці будь-яку книгу, а також брати книжки з архіву Товариства, де траплялося багато рідкісних видань.
У Львові Роман мешкав у своєї бабці, Герміни Шухевич у віллі на вул. Собіщизни, 7 (сучасна вул. Барвінських). Ромко займав кімнату на першому поверсі, оформлену в гуцульському стилі. Ця кімната свого часу була облаштована як своєрідний домашній музей гуцульського мистецтва дідом Володимиром.
Роман був не єдиним квартирантом своєї бабці. На той час там жила купа людей, і більшість із них потім посіла своє місце в історії. Серед них – уже згадуваний Степан Шах; Дарія Старосольська, дружина відомого адвоката Володимира Старосольського; пані Голубович, дружина ще одного відомого адвоката, Сидора Голубовича. На початку 1921 року цю компанію поповнив Євген Коновалець, майбутній провідник Української військової організації та Організації українських націоналістів. Причина щільного заповнення будинку, як у казці «Рукавичка»,