– Так і станеться, якщо ти правильно витлумачуватимеш знаки на своєму шляху. Візьми цю суму, вона допоможе тобі…
Керр Юсуф-деде витягнув із-за спини суму з грубого полотна й простягнув її сіляхдару. Замислений Орхан мовчки прийняв дарунок шейха.
– Завжди пам’ятай: очевидне не завжди те, що ми очікуємо в ньому побачити.
Після цих слів провидець провів долонею й зібрав з підлоги багатовіковий пил із давніх стін. Потім стиснув кулак, залишивши крихітний отвір. Крізь нього тонка цівка пилу потекла на язичок полум’я. Солодкий запах амбри, доповненої мускусом, поширився по старій мечеті.
Коли від’їхали від «мертвого» міста, Орхан вирішив роздивитися вміст сумки шейха дервішів. Він довго спостерігав за виноградним равликом, що повільно повз по його долоні, потім зупинив коня й посадив равлика на листок придорожнього куща. Це була єдина жива істота в брудній сумці. Усе інше, що сіляхдар потім уважно оглянув, не мало ніякої ціни. Звичайний мотлох, зібраний жебраками-дервішами на вулицях і в смітниках: зламана підкова, залізне кільце, стара мотузяна підошва з плямою, можливо, навіть від крові, щербата дерев’яна миска, рвана смужка шовку зеленого кольору, обтесаний шматочок каменю, дивний талісман із глини й горобиного пір’я, шматочок бобрового хутра.
Евлія Челебі був розчарований, коли, витягнувши шию, роздивлявся те, що діставали з суми руки бахадира.
– Мені здається, що це сміття анітрохи не зрівняється з тими щедрими дарунками, які ти залишив, мій добрий пане, цим дервішам. Стільки срібла й продуктів!.. Їм вистачить на цілий рік.
Орхан подивився на вченого мандрівника й несподівано розсміявся:
– Мій друже Евліє, ти ж чув провидця: «Очевидне не завжди те, що ми очікуємо в ньому побачити!» Можливо, це залізне кільце носив перший лучник османів. А цей шматочок шовку – від чалми самого пророка Мухаммеда…
– Зупинись, божевільний! Хіба дозволено…
Орхан примирливо склав руки на грудях й одразу ж став серйозним:
– Хай вибачить мені Аллах! Я тільки хотів сказати, що ці речі, можливо, будуть корисними при нагоді. Може, це просто талісмани від злих духів і шайтанів. Хоча для воїна головний талісман – його зброя. Навіть ґяури кажуть: «Береженого Бог береже, а козака – шабля!» Принаймні… Гей, Абдуле! Збережи їх. І неодмінно в цій сумці.
Слуга, що їхав позаду, прийняв дари шейха й грубо заштовхав в одну з перекидних шкіряних торбин на загривку свого коня.
– Щодо срібла і їжі… У нас усього буде вдосталь, поки ми на землі мусульман. Також нам не доведеться нудьгувати. Глянь туди! Схоже, ці горці вирішили супроводити нас аж до серця шайтана.
Евлія Челебі обернувся й подивився на довгу колону вершників позаду нього. Татські татари знову приєдналися до їхнього маленькому загону, щойно він віддалився на значну відстань від руїн Ескі-Кирима.
Учений мандрівник уже точно визначив склад їх маленької ватаги,