«Намагайся не думати».
У кімнату постукала пані Кордоза. Вона принесла каву і два тонких тости.
– Я подумала, ви зголодніли.
– Дуже мило з вашого боку. Пробачте. Мені варто було прокинутися на кілька годин раніше.
– Я поставлю каву сюди, – промовила пані Кордоза й обережно поставила тацю на ліжко, а чашку з кавою на столик поряд. – Не буду вас більше турбувати, якщо вам щось знадобиться – я унизу.
Пані Кордоза кинула погляд на багряний шрам на руці Дженніфер і хутко відвернулася.
Покоївка вийшла з кімнати, Дженніфер потяглася за чашкою, аж раптом її увагу привернула книжка, що лежала поряд, – той самий любовний роман, який вона планувала переглянути й віддати пані Кордозі. «Спочатку вип’ю кави, – подумала вона, – а тоді спущуся вниз. Було б непогано вибачитися перед пані Кордозою за ту дивну розмову минулого вечора».
Дженніфер зробила ковток, узяла книжку й почала гортати сторінки. Вона заледве могла розібрати рядки, що розпливались у неї перед очима. Раптом з книжки випав якийсь аркуш. Дженніфер відклала роман убік і підняла листок з підлоги. Повільно розгорнула і почала читати.
Кохана!
Я не зміг сказати тобі усього, що хотів, – ти так хутко втекла. Але я не хотів тебе відштовхнути. Ти була настільки далеко від правди, що мені навіть важко про це думати.
Правда ось у чому: ти не перша заміжня жінка, з якою я кохався. Ти знаєш, як я живу, і, чесно кажучи, такі стосунки цілком мене влаштовували. Я не хотів ні з ким зближуватися. Коли ми вперше зустрілися, я вирішив, що ти не станеш винятком з правила.
Але потім ти увійшла до мене в номер у суботу, у тій чарівній сукні, і попросила мене розстібнути ґудзика на шиї. І як тільки я торкнувся твоєї шкіри, одразу збагнув: якщо ми кохатимемося, це стане катастрофою для нас обох. Моя люба, ти навіть не уявляєш, як це жити подвійним життям. Ти ж така щира та неперевершена. Бути порядною людиною – велике задоволення, навіть якщо зараз ти цього не розумієш. Тому я не хочу брати на себе відповідальність за те, що ти можеш втратити частину себе.
А я у ту саму мить, коли ти поглянула на мене, зрозумів: якщо зроблю те, що хочеш ти, то пропаду. Я не зможу тебе кинути, не зможу вчинити з тобою так, як з іншими. Я не зможу ввічливо вітатися з Лоренсом, зустрічаючи вас у якомусь ресторані. Я ніколи не зможу змиритися з тим, що ти належиш іще комусь. Увесь цей час я себе обманював. Саме тому, кохана, я застібнув цього проклятого ґудзика на твоїй сукні. Саме тому я вже дві ночі не сплю, картаючи себе за єдиний порядний вчинок у своєму житті.
Дженніфер сіла на ліжку, дивлячись на одне-єдине слово. Лоренс.
Лоренс.
А це означало лише одне.
Листа було адресовано їй.
5
Не хочу, аби тобі було погано, але мені дуже ніяково через те, що між нами сталося. Усе мало бути інакше. Чесно кажучи, я гадаю, нам не варто більше бачитися.
Ентоні