Степан Бандера. Микола Посівнич

між нами зник останній бар’єр, який ще до певної міри відокремлював нас. Тепер ми почувалися далеко свобідніше і справді по-братерськи обговорювали всі біжучі справи. Тоді ж ми вирішили, що я переношуся на помешкання до Степанової кімнати. ‹…› Наша кімната зимою була мало опалювана або й зовсім не огріта. В такий час ми спали разом в одному ліжку, бо так було тепліше, і мали подвійне накриття».

      Родина Бандер у с. Воля Задеревацька Стрийського району Львівської області (1933 р.). Сидять: о. Андрій, Піщинська Дарія (?), бабця Розалія, у другому ряді стоять: Марта, о. Федір Давидюк, Володимира, Богдан, Степан, Оксана

      Навчаючись, Бандера провадив активну громадсько-політичну діяльність, зокрема був членом товариств «Просвіта», «Луг», «Основа», «Сокіл», «Сільський господар» та інших. Про ці роки свого життя Степан Бандера писав: «Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонювала мене щораз більше, відсуваючи на другий плян навіть завершення студій. ‹…› До моїх спортивних занять належали біги, плавання, лещетарство [лижі], кошиківка [баскетбол] і передусім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алкоголю».

      Навчання у стрийській гімназії та Львівській політехніці, членство в «Пласті» та інших громадських організаціях стали визначальними у формуванні характеру та світогляду майбутнього Провідника ОУН Степана Бандери, сходинками в підготовці до боротьби за державну незалежність.

      У вирі визвольної боротьби

      Ніхто нам не збудує держави,

      коли ми самі її не збудуємо,

      і ніхто з нас не зробить нації,

      коли ми самі нацією не схочемо бути.

В’ячеслав Липинський

      Світогляд Степана Бандери, як і всіх представників західноукраїнської молоді, переважно формувався під впливом націоналістичних ідей, які пропагував заснований ще Іваном Франком і Михайлом Грушевським громадсько-політичний часопис «Літературно-науковий вісник», що 1922–1932 рр. виходив під редакцією Дмитра Донцова. Як спротив польській окупаційній політиці на Західній Україні масово виникають молодіжні організації – Група української державницької молоді на чолі зі Степаном Охримовичем, Юліаном Вассияном, Іваном Ґабрусевичем, Богданом Кравцівим та Організація вищих класів українських гімназій. У Стрию її очолювали Степан Бандера, Олекса Гасин, Степан Новицький та Осип Карачевський. 1926 р. вони об’єдналися в Союз української націоналістичної молоді. 1927 р. Бандеру прийняли до лав УВО, до розвідувального відділу, а згодом перевели в реферантуру пропаганди. Юний Бандера займався розповсюдженням підпільних видань, проводив організаційно-вишкільну роботу, бойкотування польських товариств тощо. С. Бандера зазначав: «Від 1928 року я без перерви (хіба як сидів коротко в тюрмі) працював в Організації