Степан Бандера. Микола Посівнич. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Микола Посівнич
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия: Українці. Історія нескорених
Жанр произведения: Биографии и Мемуары
Год издания: 2015
isbn: 978-966-14-8984-3, 9789661489850
Скачать книгу
таких гасел на тлі різних актів та акцій ОУН, ворожих (польських, радянських) чи інших українських угруповань.

      Щодо підготовки акцій визначали три причини, для яких ОУН їх ініціює та проводить, а саме: 1) виховання; 2) посилення боротьби та ослаблення позицій ворога; 3) зовнішня пропаганда. Для внутрішньої пропаганди застосовували тільки виховний момент: масові акції мали бути звернені безпосередньо до народу, щоб революціонізувати та гартувати його в боротьбі.

      Поборювання ідеологій противників, політичних угруповань, їхніх концепцій та акцій – це тільки частина видів внутрішньої пропаганди, які застосовувала ОУН. Боротьба передусім велася проти найбільш крайніх противників. Загальна пропаганда мала однакове застосування у всіх сферах та між усіма верствами суспільства, охоплюючи цілість ідеології й програми та основні її практичні положення. Кличі цієї пропаганди мали дуже загальний характер.

      Спеціальна пропаганда була призначена тільки для певної території, групи чи верстви населення. Поодинокі частини програми й питань у певних випадках вимагали окремих гасел. Наприклад, розроблення й постановка земельного питання передусім цікавить селян і є для них нагальною потребою; подібно соціальне питання найбільшу вагу має для робітників. Методи пропаганди, спосіб редагування літератури та формулювання гасел – усе це мало відрізнятися від способів пристосування до наявних у вказаних місцевості та середовищі обставин і відносин.

      Спеціальну пропаганду вели Провід ОУН (ПУН), крайова екзекутива (КЕ), окружні й повітові екзекутиви ОУН.

      Провід визначав зміст та організаційно розподіляв загальну пропаганду ідеології, програми й тактики, зокрема ідеї національної революції, капіталізував усі акції та приклади революційності мас як показник для зовнішніх чинників виявів поширення визвольного руху.

      КЕ ОУН мала завдання: а) технічно налагоджувати на своєму терені загальну пропаганду Проводу; б) спеціально розробляти частини ідеології, програми й тактики, зокрема гасла національної революції, та відповідно до «терену й середовищ» пропагувати їх у «вирізках» на тлі й на противагу до дійсності; в) поборювати в дусі націоналізму та згідно з планом діяльності ідеології і впливи на інші політичні групи; г) вести підготовчу пропаганду до акцій на своєму терені.

      Окружні й повітові екзекутиви технічно проводили пропаганду КЕ ОУН в обсязі своєї діяльності та вели за дорученнями КЕ ОУН підготовчу пропаганду до акцій на своєму терені дій.

      У березні – квітні 1932 р. КЕ ОУН також визначала акції:

      1) за типом: а) акції з метою безпосереднього фізичного ефекту, які творять окрему замкнену цілісність; б) акції задля досягнення морального ефекту; в) акції, які мають політичний характер і пропагандистські наслідки;

      2) за «тереном поширення»: а) локальні (на рівні повіту); б) ширші (діє ОЕ ОУН); в) загальнокрайові; г) екстериторіальні – поза межами України (контролювалися Проводом);

      3) за часом: а) одноразові