– Переважно за це відповідаю я, але ти повинна знати, де все лежить, – про всяк випадок. На стіні висить розклад, тому ти бачитимеш, що й коли він приймає кожного дня. Усе, що ти даси додатково, маєш зазначити отут. – Він вказав пальцем. – Але краще уточнити це в місіс Ті, принаймні поки що.
– Я не знала, що матиму справу з ліками.
– Це не важко. Здебільша Вілл знає, що йому потрібно. Але, можливо, Віллові буде потрібна допомога, щоб прийняти їх. Ми використовуємо цей стаканчик. Або можна подрібнити ліки товкачем у ступці й додати в напій.
Я взяла одну з коробок. Не впевнена, що бачила колись стільки ліків не в аптеці.
– Йдемо далі. Отже, він приймає два види ліків для кров’яного тиску: оце знижує його перед сном, а це піднімає тиск, коли він підводиться з ліжка. Оці ліки потрібні йому досить часто, щоб контролювати м’язові спазми: одну таблетку даси вранці, наступну – пополудні. Йому не важко їх ковтати, бо вони маленькі й з покриттям. А ці – проти спазмів сечового міхура, а це – проти кислотного рефлюксу. Іноді він потребує їх після їжі, якщо стане погано. Ось антигістамінні препарати – приймати зранку, а це назальні спреї, хоча здебільшого я сам їх прискаю перед виходом, тому тобі не варто турбуватись. Якщо йому боляче, можеш дати парацетамол. І ще, подеколи Вілл п’є снодійне, проте, як ведеться, від нього він стає дратівливим удень, тому ми намагаємось обмежити його вживання.
– Це, – Натан підняв іншу пляшечку, – антибіотики. Він приймає їх що два тижні при заміні катетера. Я сам їх даю, та якщо мене не буде, то залишу чіткі інструкції. Вони досить сильні. Отут коробки з гумовими рукавичками, якщо колись доведеться витирати його. Також є крем проти пролежнів, утім, відтоді як з’явився надувний матрац, їх немає.
Натан засунув руку в кишеню й простягнув мені ключа.
– Це запасний, – сказав він. – Нікому більше не давай. Навіть Віллові, добре? Оберігай його, як своє життя.
– Стільки всього запам’ятати! – Я важко ковтнула.
– Усе записано. Сьогодні ти маєш не забути лише про ліки проти спазмів. Он ті. Ось номер мого мобільного, якщо знадобиться зателефонувати. Коли мене тут немає, я на навчанні, тому не дзвони надто часто, проте якщо чогось не певна, не соромся, телефонуй.
Я вп’ялася в теку переді мною. Здавалось, неначе я збиралася скласти іспит, до якого не готувалася.
– А якщо йому потрібно… йти в туалет? – Я подумала про підйомник. – Я не… Знаєш, я не певна, що зможу підняти його. – Я намагалась не панікувати.
Натан похитав головою.
– Нічого цього робити не потрібно. За це відповідає його катетер. Я зайду в обідній час і все поміняю. Ти тут не для фізичного догляду.
– А для чого?
Натан глянув на мене.
– Спробуй підбадьорити його. Він… він трохи «з мухами». Ясна річ, зважаючи… на обставини. Але тебе ніщо не має пройняти, ані дістати. Тим ранішнім шоу він намагався вивести тебе з рівноваги.
– Це тому так добре платять?
– Так. Нам ніщо не дається даремно, еге? – відказав Натан і так