Джон відшукав помешкання Мері. За її щоденним графіком вона вже мала вийти, щоб направитися на вечерю. Він зустрів Мері перед входом. Так це була вона ― дівчина з його снів, яку вбили інопланетні ковбої. Джон впізнав її риси обличчя, хвилясте руде волосся, ластовиння біля щік.
Коли вона пройшла повз нього, він дістав металеву пластину і приклав до відкритої частини тіла. Спрацював невеликий розряд, що змусив Мері знепритомніти на деякий час. Він підхопив її тіло, коли вона повалилася на землю.
Переслідувачі наздогнали Джона. Вони вистрілили в нього всю обойму куль, проте жодна не потрапила в ціль. Кулі пройшли крізь хмарку блакитної енергії, що розчинилася в повітрі і зникла, забравши із собою Джона і Мері.
– Лайно! ― вилаявся чоловік. ― Ми впустили їх! Активувати систему охорони!
Спрацювала гучна сирена тривоги. Всі двері комплексу автоматично зачинились, заблокувавши входи і виходи.
Джон відчув, як жар пожирає його, в очах блискали блакитні вогники. Він опинився у одній із зал, де зберігалися капсули по конструюванню пам’яті. Там на нього вже чекала Абігель.
– Ти молодець, Джон. Тримайся, не здумай мені вмирати тут.
Вона допомогла йому покласти Мері у капсулу. Наступним був Джон.
– А якщо капсули вимкнуться і ми загинемо?
– Не вимкнуться, ― заспокоїла Абігель. ― По-перше, у мене є тут свої люди, що працюють в охороні, щоб все йшло по плану, а по-друге має спрацювати додаткова система живлення, щоб ті, хто залишився в камерах, не загинули. Я замкну твою камеру, активую потрібні нейрони мозку і відновлю пам’ять. А потім ви можете втекти.
Джон ліг у капсулу і Абігель схилилася над ним.
– І ще одне, Джон. Щоб ти не пригадав, я завжди кохала тебе, ― вона притулилася устами до його уст. Джон відчув смак її тендітних губ і почервонів.
Абігель закрила кришку скляного гробу і помахала на прощання. Джон притулив руку до скла. Він спостерігав, як вона підійшла до системи управління і запустила програму. Джон відчув, як електроди впились в голову. На нього напала сонливість і світ перед його очима зник.
Це було схоже на відео, яке перемотували ззаду на перед. Картинки минулого вертілись в голові. В пам’яті спливли всі уламки спогадів, що були частинами пазлу однієї мозаїки. Джон пригадав усе до того, моменту, як його заточили у в’язницю.
Раптом сильний біль пропалив мозок. Так, як йому стирали двічі пам’ять, тепер він опинився на другому рівню своєї свідомості, коли спливли самі старі його спогади. Джон відчув, як усе його тіло почало судомити, він спробував сконцентрувати увагу, щоб мозок витримав цей шок.
Яскравий спалах розірвав його свідомість. Джон прийшов до тями і розплющив очі. Він опинився на галявині п’ятиповерхового будинку, оточеного зеленим парканом. Навколо нього бігали діти. Вони гралися в хованки. Раптом хтось підійшов ззаду і схопив Джона