8. Чи зупинилась еволюція людини?
Якщо навмисно заплющити очі, то ми зможемо пізнати на основі поточних сучасних знань наше походження, і нам не варто його соромитися. Найпростіший організм – це вже щось значно складніше за неорганічний пил під нашими ногами; і жодна позбавлена упереджень людина не зможе вивчати якийсь живий організм, яким би простим той не був, щоб не загорітися ентузіазмом через його неймовірну структуру та особливості.
За наш мозок з його безмежним потенціалом та за його індивідуальні відмінності, зумовлені еволюцією, нам варто дякувати, як довів Дарвін, процесу випадкових мутацій і відбору найбільш підхожих варіантів. У ході еволюції наш мозок ставав більшим із неймовірною швидкістю, а його функціональні можливості зросли до безмежності. Усього за три мільйони років вага нашого мозку збільшилася втричі: від 500 грамів – ваги, яку досі вважають нормальною у великих мавп, як-от шимпанзе та орангутани, – до 1500 грамів у сучасної людини.
Протягом цих трьох мільйонів років ми утворювали, крім тканини мозку, необхідної для регуляції тіла, «додаткову» мозкову тканину, за допомогою якої ми могли краще думати й розв’язувати складніші завдання. Еволюційний тиск, який зумовив такий швидкий ріст нашого мозку, полягав у перевагах, які більший мозок міг запропонувати соціальній, складній спільноті.
Збільшення розміру мозку – це не єдине, що робить нас людиною. Адже бувають люди, мозок яких не більший за мозок шимпанзе, але щодо решти – у них нормальна структура людського мозку. На відміну від шимпанзе, такі «мікроцефальні» люди вміють хоча б говорити. Мозок неандертальців був більший за наш, хоча когнітивно вони не могли складати конкуренцію нам, Homo sapiens. Bigger не завжди better[8]. Відмінними будуть і певні основоположні характеристики будівельних каменів мозку – нервових клітин: наприклад, у людини вони передають інформацію вдесятеро швидше, ніж у мишей.
Найкраща адаптація до середовища не завжди означає збільшення мозку. Усе залежить від умов проживання. Для тварин, яким у пошуках поживи доводиться пірнати під воду, малий мозок буде перевагою, адже якщо він менший, то і споживання кисню помітно менше, тож вони можуть не виринати на поверхню довше. Наочний приклад – черепаха, яка завдяки своєму маленькому мозкові живе без змін уже 200 мільйонів років. Юджин Д. Робін назвав цей феномен the evolutionary advantage of being stupid[9]. Існують черепахи, які можуть протриматися під водою навіть цілий тиждень. Після того, як кисень через декілька годин використано, черепаха активує іншу систему,