Наш творчий мозок. Дік Свааб. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Дік Свааб
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Биология
Год издания: 2016
isbn: 978-617-12-6727-5
Скачать книгу
еволюції нашого мозку. Мою думку поділяє також Стів Джонс, добре обізнаний у цій темі, адже працює професором генетики в Лондонській лабораторії імені Ґальтона, названій на честь племінника Дарвіна Френсіса Ґальтона, який першим займався євгенікою – покращенням людської раси – і притримувався типових для того часу расистських ідей.

      Фактично ж існують аргументи на користь того, що мозок Homo sapiens еволюційно більше не розвиватиметься. Перший аргумент вказує на те, що відмінність між індивідами значно зменшилася, коли декілька десятків людей приблизно 65 000 років тому емігрували з Африки. Через змішування етносів і народів ця різниця постійно зменшується, зрештою аж настільки, що Європа за декілька століть стане одним інбредним регіоном. Звісно, ще ніколи не було так багато людей, як сьогодні, і ще ніколи не виникало стільки нових мутацій. Однак цей процес проходить досить повільно. Середня швидкість мутації на одну ланку ДНК – приблизно одна п’ятисотмільйонна за рік, а мутації наразі більше не мають шансів відбуватися в межах ізольованої групи.

      Мутація передусім повинна дістати нагоду помножитися, а це можливо лише в умовах ізоляції. Тож другий аргумент стосується того, що кількість ізольованих місцевостей, на яких мешкають групи людей, швидко зменшилася. Природних бар’єрів, як-от гори та річки, більше не достатньо для ізоляції окремих груп людей. Світ перетворився на одне велике село.

      Третій аргумент полягає в тому, що ми були настільки успішними в розвитку допоміжних засобів, що наша боротьба за виживання сьогодні вже давно не така драматична, якою була ще 10 000 років тому. Природний добір під час розмноження дає різні шанси, однак нині це правило більше не діє, адже кожен після народження має приблизно однакові шанси на виживання і має більш-менш однакову кількість дітей. Сучасна людина після переїзду з Африки анулювала навіть тиск природного добору на ті групи, з яких вона походить, убиваючи своїх конкурентів або асимілюючись із ними, як це було з неандертальцями. Тож схоже на те, що еволюція нашого мозку, принаймні в розвинутих країнах і в найближчому майбутньому, зупиниться.

      Завдяки великій варіативній різноманітності своїх предків сучасна людина змогла розвиватися в еволюційному процесі то конкуренції, то природного добору. У кого був більший мозок, той зміг вижити в цій складній соціальній формації, решта ж у процесі еволюції відійшла у вічність. Комплексність суспільства зростає як і до того, ба навіть більше – завдяки широкій спеціалізації експертів і глобалізації інноваційних процесів вона набирає більшого темпу. Еволюційне збільшення мозку, процес, який з огляду на три мільйони років був досить-таки коротким, не може крокувати в ногу з таким темпом – адже суспільство протягом 20 000 років повністю змінилося зі швидкістю, що експоненційно зростала.

      Чи зможемо ми в майбутньому вживляти чіпи, щоб покращити в такий спосіб функції мозку, чи, може, нам вдасться стимулювати його ріст через генетичні