З цієї причини Ремзі (з погляду сьогодення – помилково) наступні десять років провів у мінімум тринадцяти нідерландських закладах для розумово відсталих. Він зростав серед дітей, які не вміли комунікувати й обмазували стіни власними фекаліями. Навіть коли його IQ зріс із 50 до 79, його далі залишали в цих закладах, хоч медична служба нагляду за підлітками з перших років дотримувалася думки, що його розвиток дуже швидко прогресував.
Його опікунка помітила першою, що він не відсталий, тож доглядала за ним протягом кількох років із власної ініціативи. «Якби не Беп, мене б досі там утримували», – сказав Ремзі. Пізніша перевірка показала, що в нього був рівень IQ 118. Він навіть планував вивчати інформатику. Але якийсь час у Ремзі була депресія, тож він змушений був покинути навчання в інституті за фахом «Інформаційні та комунікаційні технології». Сьогодні він намагається добитися в суді визнання вчинених стосовно нього дій помилкою. Депресія – ось ціна, яку він заплатив за те, що з ним зробили.
5. Дорослішання: фаза пристосування до нового суспільства
Молодість – це щось неймовірне. Це справжня ганьба, коли її витрачають на дітей.
Статеві гормони, які вибухають під час перехідного віку, впливають на активацію агресивної та сексуальної поведінки, яку супроводжують багато інших поведінкових змін. Еволюційну перевагу перехідного віку варто розглядати в поєднанні зі статевою зрілістю. Щоб запобігти надто частим мутаціям та підвищеному ризику захворюваності, розмноження не повинне здійснюватися в межах власного сімейного кола. Отже, молодь має покидати батьківський дім, накопичувати новий досвід і при цьому безстрашно відгукуватися на ризики. Під час пубертатного періоду підлітки бачать лише недалекосяжні наслідки своїх дій, тож потенційне покарання не відлякує їх від власних імпульсивних рішень. Саме через це над ними нависає велика загроза зловживання алкоголем, тютюном чи забороненими наркотиками, які можуть завдати довгочасної шкоди їхньому незрілому мозкові, а також загроза ризикованих поїздок на машині чи незахищеного сексу.
Ці факти підтверджує і статистика. Однак фактом залишається також те, що більшість підлітків під час фази дорослішання не спричиняє катастроф. Типову для пубертатного періоду поведінку передусім слід сприймати за вигідну адаптацію, а названі вище ризики лише за відносно рідкісні супутні явища корисної і необхідної поведінки.
Насамперед підлітки опиняються сам на сам із вимогою ухвалити найважливіше з усіх можливих рішень: вони повинні покинути