Біологічні й соціальні чинники, які впливають на індивідуальний рівень ревнощів, ще потребують точного вивчення. Протягом того часу, поки обидва партнери повинні дбати про дітей, ревнощі покликані вберегти єдність цієї пари, однак подеколи вона може бути контрпродуктивною. Оскільки правила моралі й відповідні емоції розвивалися в ході еволюції, то постає запитання, чи вони в сьогоднішньому суспільстві та чи на всіх фазах нашого життя досі ще функціонують однаково?
Під час дослідження з використанням фМРТ студентам надавали для ознайомлення тексти про їхніх партнерів, які б мали викликати ревнощі. Виявилося, що чоловіки ревнують такою самою мірою, як і жінки. Однак у чоловіків збудження фіксували в гіпоталамусі й мигдалині, тобто тих ділянках мозку, які пов’язані із сексом та агресією, а в жінок – натомість у задній частині sulcus temporalis superior (верхній скроневій борозні), тобто в ділянці, яку асоціюють із розчаруванням та порушенням соціальних правил. Тож чи не варто шукати еволюційне коріння цього явища у сформованих мільйони років тому статевих відмінностях? Варто було б здобути більше знань із цього питання, адже Франс де Вааль називає «своїх» шимпанзе «просто ревнивими, сексистськими та владолюбними». Тож ніщо тваринне не чуже нам.
7. Політичні вподобання
Однозначно, держава – це природне утворення, а людина – політична істота.
У політиці важливу роль відіграє багато еволюційно-біологічних факторів. Наш мозок реєструє етнічну приналежність людини в межах 180 мілісекунд, а стать – 450 мілісекунд. Немовля, якому всього декілька місяців, швидше повірить чужинцеві з відомим йому акцентом, ніж чужинцеві з невідомим акцентом. У нас усіх автоматично виникають ксенофобські й расистські реакції, реакції, що пов’язані з активацією мигдалини, яку декому краще тримати під контролем. Ми також схильні до преференцій стосовно осіб із «нашої групи» і розрізняємо в межах 170 мілісекунд, чи належить певна особа до нашої групи. Це рішення супроводжує активність у великій кількості ділянок мозку. Так само біологічні передумови матиме й наша схильність до лівих чи правих політичних течій.
Політичні схильності дітей на 69 % збігаються з преференціями їхніх батьків. Ці збіги раніше пояснювали вихованням. Однак дослідження із залученням близнят чітко засвідчили, що наші політичні вподобання значною мірою закладені на генетичному рівні. А вже пізніше ми розвиваємо політичні преференції, взаємодіючи із середовищем. У молодих дорослих осіб наявна політична спрямованість, пов’язана з відмінностями у функціях та структурі мозку.
Наші політичні вподобання залежать від психологічних процесів, пов’язаних зі страхом та невпевненістю. У прогресивних людей є симпатія