– І де ж ті, що йдуть із тобою в землі шайтанів, які п’ють кров мусульман?
Капудан-паша подивився на палубного агу, і той махнув рукою. Натовп моряків розступився й відкрив чоловіків, що стояли біля протилежного борту.
– Еге! Ось і лицарство Стамбула, – вказав на них рукою Селім і скривив губи в погано прихованій насмішці.
– Це всі? – запитав нездивований сіляхдар, звертаючись до палубного аги.
Той чемно вклонився:
– Так! Ці зажадали супроводити Лева пустелі. Решта віддала свою зброю й те, що в них було для великого походу.
– Самі віддали? – засумнівався Орхан.
Ага розтяг у посмішці губи й багатозначно розвів руками:
– Вони побажали перемоги великому бахадиру й були щасливі допомогти тим, що мали. Була ще якась жахлива баба з двома мішками, набитими травами, сушеними скорпіонами, зміями та безліччю талісманів. Вона оступилася й упала за борт. Наші моряки не встигли врятувати ні її, ні тих мішків, що були з нею. Великий сіляхдар не гнівається?
– Старі баби повинні сидіти з малечею, а не вештатися по бойовому кораблю. Шабля, а не талісмани, знищує шайтанів. А ці хто?
– Вони самі піднялися на борт, – палубний ага з повагою вказав на двох грізного вигляду воїнів, озброєних до зубів, і недбало махнув на якогось старого в єгипетських шатах, що стояв неподалік, та юнака з великим шкіряним мішком, що визирав із-за його спини. За кілька кроків від них ще стояли двоє чорних рабів.
– Потурбуйся про них, – після паузи сказав Орхан і навіть дозволив собі ледь схилити голову перед тими небагатьма, що залишилися з сотень, які гордо крокували за його спиною по вулицях Стамбула, що тріумфував.
Після четвертого намазу, який за велінням Аллаха здійснюється в кінці дня, сіляхдар довго стояв на просторій кормі, вдивляючись у розпечений диск сонця, який знехотя пірнав у закривавлені хвилі моря.
– Уранці буде вітер. Потрібний вітер. Ми підемо через море. Уздовж берега довго й небезпечно, – тягуче повідомив Селім, глибоко вдихаючи фруктово-трав’яний дим кальяну.
Орхан на знак згоди кивнув:
– Гаразд. Я пройдуся.
Капудан-паша заплющив очі:
– Пройдися. Уздовж борту п’ятдесят кроків. Від смерті нас рятують три складені пальці. Це ширина бортової дошки. Лише три пальці.
Сіляхдар подивився на спітнілого від диму кальяну друга й, заклавши руки за спину, спустився з високої корми на палубу. Вахтова команда піратів сиділа вздовж бортів, почухуючись і широко позіхаючи. Вони жадали галасливої гри в кості або кулі. А ще дужче грецького вина й веселої музики. Та бодай хоч перших сутінків, коли можна спуститися в трюм і принаймні чимось розважитися подалі від очей швидкого на розправу капудана-паші і його вічно бадьорих старших помічників.
Орхан пройшовся вздовж лівого борту, потім