Раптом обірвав себе, сильно замахнувся. Сталева зірка завила в польоті й з тріском ударила в портрет, просто в чоло Кодрінгера-старшого, дірявлячи полотно й майже до половини втикаючись у стіну.
– Добре, га? – широко посміхнувся адвокат. – Це зветься оріон.[11] Заморський винахід. Тренуюся уже з місяць, влучаю майже завжди. Може придатися. На тридцять футів ця зірочка вбивча й не підводить, а сховати її можна в рукавичці чи за стрічкою капелюха. Вже рік оріони введені в озброєння нільфгардських спецслужб. Ха-ха, якщо Ріенс шпигує для Нільфгарду, буде кумедно, якщо знайдуть його із оріоном у скроні… Що ти на те?
– Нічого. Це твоя справа. Двісті п’ятдесят крон лежать у твоїй шухляді.
– Ясно, – кивнув Кордінгер. – Сприймаю твої слова як розв’язання мені рук. Помовчімо хвильку, Ґеральте. Вшануймо скору смерть пана Ріенса хвилиною скорботи. Чому ти, най тебе диявол, кривишся? Не маєш пошани до маєстату смерті?
– Маю. Занадто велику, щоб слухати ідіотів, які з неї сміються. Чи ти думав колись про власну смерть, Кодрінгере?
Адвокат важко закашляв, довго дивився на хустку, якою заслоняв рота. Потім підвів очі.
– Аякже, – сказав тихо. – Думав. Причому інтенсивно. Але що тобі до моїх думок, відьмаче? Поїдеш до Анхору?
– Поїду.
– Ральф Блюнден, який зветься Професором. Гаймо Кантор. Короткий Якса. Щось тобі говорять ці імена?
– Ні.
– Усі троє – непогані на мечах. Кращі за Мішле. Я б рекомендував би надійніше, далекобійну зброю. Наприклад, ті нільфгардські зірочки. Хочеш, я продам тобі кілька? Маю їх багацько.
– Не куплю. Непрактично. Шумлять у польоті.
– Свист діє психологічно. Може паралізувати жертву страхом.
– Можливо. Але може й попередити. Я зумів би від того ухилитися.
– Якби бачив, що в тебе кидають – беззаперечно. Я знаю, ти зумієш ухилитися від стріли чи арбалету… Але ззаду…
– Ззаду також.
– Брешеш.
– Закладемося, – холодно сказав Ґеральт. – Я повернуся обличчям до портрету твого тата-ідіота, а ти кинеш у мене тим оріоном. Попадеш у мене – ти виграв. Не попадеш – програв. Якщо програєш, розшифруєш ельфійські манускрипти. Отримаєш інформацію про Дитя Старшої Крові. Швидко. У кредит.
– А якщо виграю?
– Також здобудеш ту інформацію і запропонуєш її Йеннефер. Вона заплатить. Не скривдить.
Кодрінгер відчинив шухляду й витягнув другий оріон.
– Розраховуєш на те, що я не прийму закладу, – констатував, не запитав.
– Ні, – усміхнувся відьмак. – Я впевнений, що ти його приймеш.
– Ризиковий ти хлоп. Чи забув? У мене совісті немає.
– Не забув. Усе ж надходить Час Погорди, а ти йдеш із прогресом і духом часу. Але я узяв до серця докори в анахронічній наївності, й цього разу ризикну не