– Все одно негри краще танцюють! – задорив його Леха, любитель репу і всього, що з тим пов'язано.
– Нігери так співати не вміють, – відповідав йому Жека на прізвисько Пачик і продовжував зображати якісь па, явно скопійовані їм з індійських фільмів.
– Ти чо? – звідкись з-під черемхи виринув Дроня. – Знову п'яний? – він був прямолінійний, невисокий на зріст і надзвичайно запальний.
– Ось так, взяв і весь кайф обламав!! – зупинився Пачик на половині руху, постояв так частку секунди і зайняв своє нормальне – вертикальне положення. Дроня зухвало дивився на рослого Жеку з висоти свого невеликого зросту, тобто з Жекиного поясу.
– Нє, ні п'яний, кажись, – зауважив він своїм недобрим оком. – А чьо ви тут розсілися? – поцікавився він.
І правда, чого це ми тут розсілися? Надворі стояв чудовий погожий літній день. Сонце пекло нещадно. Усяк, хто в своєму розумі – поспішав або сховатися на річці, або забратися подалі в тінь. І тільки ми, з магнітофоном під пахвою у Льохи, оцінювали акторську майстерність Жеки і попутно сміялися над його манерою це демонструвати. Сподіваюся, з боку здавалося, що у нашому сміху відчувається якась злість, швидше просто веселощі, тим більше, що Жека усіма своїми зусиллями і тим, що зараз у нього відбувалося в голові, давав нам масу приводів.
– Чьо розсілися? – повторив своє запитання Дроня. – Гайда до Сашка!
Сашко, він же Саня, був нашим другом з тих самих пір, як ми всі перебралися в тільки що побудований будинок і жив він в квартирі рівно піді мною.
У Сані був вітчим, а у вітчима велосипед «Україна». Взаємовідносини в цьому трикутнику нагадували латиноамериканський серіал, повний емоцій і непорозумінь. Користуватися велосипедом Сані дозволялося, але ось велік постійно ламався. Ламався так часто і так не до речі, що усякий раз Саня неймовірно засмучувався, а вітчим страшенно сердився і його ор було чути навіть у нас в квартирі. Сам же Санін вітчим був людиною, що кажуть, «все в дім», «домовитим» і необґрунтоване псування майна його усяк раз дуже засмучувало.
– А у нього вдома хтось є? – поцікавився Пачик.
– Не… – відповів Дроня.
– А до нього можна? – зовсім не риторичне питання, так як зовсім недавно Саня примудрився на тій же самій «Україні» переламати сталеву раму – рама тріснула в тому місці, де і переломитися взагалі не могла б – Саня намагався якось ізолентою приховати цей момент, вставивши в раму попередньо стругану палицю. І попервах йому це навіть вдалося. Але рівно до того моменту, як вітчим взяв цей велік і вирішив проїхатися на дачу, природно відразу ж впавши з переламаною рами біля самого під'їзду. Сані страшенно дісталося, він був позбавлений чи не всього, мозок його, мабуть, забився подалі в куток черепної коробки, і відбудувався від ора китайською стіною, але найстрашнішим для Сані була та обставина, що незважаючи на його повноліття, його, як пацана,