– Леді програє, джентльмен перемагає, – сказав заводій.
– Ти виграв, Джонні?
– Схоже, що так, – сказав Джонні, коли заводій додав ще два четвертаки до поставленого. Сара тихенько писнула, ледве помітивши, як заводій згріб десяточку.
– Казав же, це мій щасливий вечір, – мовив Джонні.
– Удача – це двічі, а раз – це випадок, – підкинув заводій. – Гей-гей-гей.
– Постав знову, Джонні, – сказала вона.
– Добре. Я залишу там, де воно є.
– Запускати?
– Так.
Заводій знов розкрутив колесо, і, поки воно вертілося, Сара потихеньку пробурмотіла до Джонні:
– Хіба ярмаркові колеса не підмайстровані?
– Колись були. А тепер штат проводить огляди, тож вони вже покладаються тільки на скажені шанси теорії ймовірності.
Колесо сповільнилось і почало цокати. Вказівник проминув 10 і зайшов у діапазон ставки Джонні, продовжуючи сповільнюватися.
– Давай, давай! – гукнула Сара. Кілька підлітків зупинилися подивитися.
Дерев’яний вказівник, що тепер повз дуже повільно, проминув 16 і 17, а тоді зупинився на 18.
– Джентльмен знову перемагає. – Заводій додав ще шість четвертаків до купки Джонні.
– Ти забагатів! – зраділа Сара й поцілувала його в щоку.
– У тебе фарт пішов, друже, – жваво погодився заводій. – Хіба ж можна кидати розпечену залізяку, коли треба кувати? Гей-гей-гей.
– Поставити знову? – спитав її Джонні.
– Чом би й ні?
– Так, давай ще, дядьку, – сказав один з підлітків. Значок на його куртці зображав Джиммі Гендрікса. – Цей чувак зняв з мене сьогодні кілька баксів. Буде дуже добре, якщо і його хтось роззує.
– Тоді й ти став, – сказав Джонні до Сари.
Він дав їй непарного четвертака зі свого стовпчика з дев’яти. Повагавшись якусь мить, вона поставила на 21. Ставки на певне число давали виграш один до десяти, сповіщало ігрове поле.
– А ти сидиш у середині смуги, так, друже?
Джонні глянув на вісім четвертаків, складених стовпчиком на полі, а тоді знову почав терти лоба, ніби відчував, як він починає боліти. Раптом він змів четвертаки зі столу й подзенькав ними у складених долонях.
– Ні. Крутни для леді. Я цього разу просто подивлюся.
Вона здивовано глянула на нього.
– Джонні?
Він знизав плечима.
– Чуйка така.
Заводій закотив очі, ніби просив небеса дати йому сил стерпіти цих дурнів, і знову розігнав колесо. Воно прокрутилося, затихло й спинилось. На подвійному зеро.
– Сектор закладу, сектор закладу, – проспівав заводій, і Сарин четвертак зник у його фартуху.
– Це чесно, Джонні? – ображено спитала Сара.
– Зеро і подвійне зеро дають виграш тільки закладові, – сказав він.
– Тоді ти правильно зробив, що прибрав свої.
– Мабуть, так.
– Крутити знову чи йти собі по каву? –