У будівлі побували вандали з фарбою в аерозольних балончиках. Восьмифутовий[34] фалос із яйцями прикрашав стіну в реєстратурі, разом із написом «МАМА ФАРОН ПОДРОЧИ МЕНІ».
Двері в кабінет директора були незамкнені. Старлінг зупинилася в прорізі. Саме сюди вона прийшла на своє перше завдання від ФБР, ще коли була стажеркою, коли всьому вірила, коли гадала, що як ти вправляєшся з роботою, якщо даєш раду, то тебе приймуть незалежно від раси, віри, кольору шкіри, національності чи того факту, що ти маєш бути одним зі старих добрих хлопців. З усього цього їй лишився тільки один пункт, у який вона вірила. Старлінг вірила, що дає раду.
Ось тут директор лікарні Чилтон подав їй масну руку, а тоді почав загравати. Тут він торгував таємницями, підслуховував і вірив, що не дурніший за Ганнібала Лектера, тут він прийняв рішення, яке дало Лектерові можливість утекти, проливши стільки крові.
Чилтонів стіл і досі стояв у кабінеті, але стілець пропав – завдяки маленьким розмірам його було легко вкрасти. Шухляди порожні, окрім розчавленого алказельтцеру.
У кабінеті лишилися дві картотечні шафи. На них були прості замки, і колишній технічний агент Старлінг відімкнула їх менш ніж за хвилину. У нижній шухляді лежав усохлий сендвіч у паперовій обгортці, кілька бланків метадонової клініки, а також ароматизатор для рота, тюбик тоніку для волосся, гребінець і кілька презервативів.
Старлінг замислилася про лікарняний підвал, схожий на каземат, де доктор Лектер прожив вісім років. Їй не хотілося туди спускатися.
Вона могла б скористатися мобільним і попрохати когось із міської поліції спуститися разом із нею. Могла б попросити польовий офіс у Балтиморі прислати до неї ще одного агента ФБР. Сірий день майже закінчився, і навіть зараз їй уже ніяк не уникнути години пік на дорогах Вашингтона. Якщо доведеться чекати, справи тільки погіршаться.
Попри пил, вона похилилася на Чилтонів стіл і спробувала вирішити. Вона насправді гадала, що в підвалі можуть лежати папки, чи її просто тягло в те місце, де вона вперше побачила Ганнібала Лектера?
Завдяки кар’єрі в правоохоронних органах Старлінг дізналася про себе принаймні одну річ, а саме: вона не шукала собі пригод і була б рада ніколи знову не відчувати страху. Але в підвалі можуть бути папки. Вона зможе це перевірити за п’ять хвилин.
Вона пам’ятала, як, коли спускалася сюди багато років тому, за спиною ляскали двері підвищеної безпеки. На той випадок, якщо хтось захоче їх зачинити цього разу, вона зателефонувала до Балтиморського польового офісу, повідомила про своє місцеперебування й домовилася зв’язатися за годину, коли вийде.
Світло ввімкнулося на внутрішніх сходах – ними Чилтон