– Не знаю.
– Ти вже святкував там день народження?
– Так, один раз. Ширлі наробила «кул-ейду».[31]
– Любиш «кул-ейд»?
– Полуничний.
– Любиш маму й Ширлі?
– Люблю, ага, і кицьку-муркицьку.
– Ти хочеш там жити? Почуваєшся в безпеці, коли лягаєш спати?
– Ага. Я сплю в одній кімнаті з Ширлі. Ширлі, вона доросла дівчина.
– Франкліне, ти не можеш більше лишатися з мамою, Ширлі та кицькою-муркицькою. Тобі доведеться від них піти.
– Хто таке сказав?
– Уряд таке сказав. Мама втратила роботу й право на всиновлення. Поліція знайшла у вас удома сигарету з марихуаною. Це останній тиждень, коли тобі дозволять бачитися з мамою. Останній тиждень, коли дозволять бачитися з Ширлі та кицькою-муркицькою.
– Ні, – мовив Франклін.
– А може, ти їм просто більше не потрібен, Франкліне. З тобою щось не так? У тебе якась вавка на тілі чи інша гидота? Може, у тебе шкіра затемна, щоб вони тебе любили?
Франклін підняв сорочку й поглянув на свій маленький коричневий живіт. Похитав головою. Він плакав.
– Ти знаєш, що станеться з кицею? Як звати кицю?
– Кицька-Муркицька, так і звем.
– Ти знаєш, що станеться з Кицькою-Муркицькою? Поліцейські заберуть Муркицьку в притулок, і там лікар зробить їй укол. Тобі робили уколи в дитсадочку? Лікар робив тобі укол? Блискучою голкою? Вони зроблять Муркиці укол. Вона так перелякається, коли побачить голку. Лікар проштрикне її голкою, Киці-Муркиці болітиме, а тоді вона помре.
Франклін схопився за край сорочки й підняв до обличчя. Засунув у рот великий палець, як не робив уже рік відтоді, як його попросила про це мама.
– Ходи сюди, – сказав голос із темряви. – Ходи сюди, і я розповім, як уберегти Кицьку-Муркицьку від уколу. Ти хочеш, аби Муркиці зробили укол, Франкліне? Ні? То йди сюди, Франкліне.
Франклін повільно пішов у темряву. З очей хлопчика струменіли сльози, він смоктав великий палець. Коли він опинився за шість футів[32] від ліжка, Мейсон дмухнув у свою губну гармоніку, і світло ввімкнулося.
Від природженої сміливості, чи від бажання допомогти Киці-Муркиці, чи від приреченого усвідомлення, що йому нема куди тікати, Франклін навіть не здригнувся. Не побіг геть. Стояв на своєму місці й дивився Мейсонові в обличчя.
Мейсон насупив би брови, якби їх мав, аби висловити невдоволення таким результатом.
– Ти зможеш урятувати Кицьку-Муркицьку від уколу, якщо сам згодуєш Муркиці щурячу отруту, – сказав Мейсон.
Шипляча «щ» загубилася, але Франклін усе зрозумів.
– Ти зла стара бяка, – відповів Франклін. – Ще й потворна.
Він розвернувся й вийшов із кімнати – повз ванну зі скрученими шлангами, назад в ігрову.
Мейсон стежив за ним на моніторі.
Медбрат глянув на хлопчика, уважно роздивився його, удаючи, що читає «Vogue».
Франклін більше не зважав на іграшки. Він відійшов подалі й усівся під жирафою, обличчям до стіни. Ось і все, що він міг удіяти, аби не смоктати великого пальця.
Корделл