Утім, маючи стільки справ і роботи, повністю зайнятий виконанням своїх обов’язків члена Комітету громадського порятунку, чи міг мій старший брат перейматися ще й коханням і одруженням? Чи було в його серці місце для таких дрібниць, коли воно було переповнене любов’ю до батьківщини, коли усі його почуття, усі думки зводилися до одного лише почуття, до однієї лише думки – про щастя народу; оскільки, у безупинній боротьбі проти ворогів революції він постійно відбивав напади особистих ворогів, і його життя перетворилося на суцільну битву? Ні, мій старший брат не мусив і не міг гаяти час з Елеонорою Дюплє, вдаючи з себе Селадона, і, мушу додати, така роль зовсім не притаманна його вдачі.
Мало того, я можу впевнено стверджувати, бо про це він говорив мені разів двадцять, що він не мав ніяких почуттів до Елеонори. Одержимість, нав’язливість її родини радше б мали викликати у нього відразу, ніж закоханність у неї. Дюплє могли казати все, що завгодно, але це так. Чи він був готовий поєднатися зі старшою донькою пані Дюплє, можна судити лише по тому, що я чула, як він казав Оґюстенові: «Ти повинен одружитися з Елеонорою». «Ні, звичайно ж, ні!» – відповів мій молодший брат.
Другу дочку пані Дюплє, що вийшла заміж за Лєба, я можу лише похвалити. Вона не була, як її мати і старша сестра, розлючена на мене. Вона не раз приходила витирати мої сльози, коли я плакала від образи, завданої пані Дюплє. Її молодша сестра була такою ж доброю, як і вона. Вони обидві змусили б мене забути погані вчинки їхньої матері та Елеонори, якби не речі, що вкарбовуються в душу і залишають там невитравний слід.
Після закриття Установчих зборів і перед моїм від’їздом з Арраса Максиміліан написав мені, що незабаром збирається приїхати до свого рідного міста. Він повідомив мені дату приїзду і попросив тримати її в секреті. Ми з молодшим братом вирішили його зустріти. Одна з моїх подруг, пані Бюіссар, склала нам компанію. Ми взяли екіпаж і вирушили в дорогу. Ми поїхали у паризькому напрямку до невеличкого містечка Бапом, приблизно за п’ять льє від Арраса. Там ми прочекали весь день, але мій брат не з’явився. Ввечері, засмучені, ми поверталися тим же шляхом додому, вирішивши повторити спробу наступного дня. Ми дуже здивувалися, коли побачили при в’їзді до Арраса величезний натовп. Звістка про прибуття Робесп’єра вже поширилися містом, або це проговорилася пані Бюіссар, чи наша служниця здогадалася про причину нашої поїздки до Бапома і розбовкала про неї. Тільки-но народ помітив наш екіпаж, в якому, на їхню думку, їхав Максиміліан, почулися гучні вітальні вигуки. Люди навіть хотіли відпрягти коней і тягти екіпаж вручну.
Наступного дня ми вирушили дуже рано, щоб ніхто не бачив. Ми зупинилися в Бапомі в одному заїзді, повз який проїзджали усі екіпажі з Парижа, і чатували на той, що везтиме об’єкт наших бажань. Нарешті ми стискали Максиміліана в обіймах і невимовно раділи бачити його знову, після дворічної відсутності.
Ми