на це. Я скоро буду на телебаченні, тож подумала, що могла б скинути кілька фунтів, щоб здаватися стрункішою, і Сара закотила очі, а бібліотекарка засміялась, а тоді стишила сміх до хихотіння. Не хвилюйтеся, що тут так багато книжок. Вони описують харчування, правильні дієти й здоров’я і неправильні дієти й хвороби. Хвороб мені не потрібно, дякую. І ваги мені теж не треба. Сара Ґолдфарб усміхнулася до бібліотекарки, і та повернула їй усмішку. Тоді Сара кліпнула очима, може, трохи більше, ніж кілька фунтів. Що ж, книжки, які ви шукаєте, стоять отут, у них ідеться про те, як зменшити вагу. Сара спробувала охопити їх усі поглядом. Вони такі товсті, даруйте за каламбур. Вона знову кліпнула до бібліотекарки, якій довелося стримувати сміх і тільки тихенько підсміюватися. Гадаю, що худенька книжка підійде краще. У мене небагато часу. Час мені потрібен, щоб скидати вагу, а не читати книжки. У мене м’язи повипинаються, якщо я підніматиму такі книжки. Від стримуваного сміху очі бібліотекарки вже почали сльозитися. Що ж, тоді ось найтонша книжка з усіх на цій полиці. Погляньмо на неї. Бібліотекарка швиденько продивилася її, киваючи головою. Гадаю, вона повністю задовольнить ваші запити. Тут мінімум читання, режим чітко описаний зрозумілою мовою, і, гадаю, вам ця частина сподобається найбільше, тут написано, що вона допоможе втрачати до десяти фунтів на тиждень. Вона мені вже подобається. Крім того, я точно знаю, що це популярна книжка. У нас її три примірники, але на полиці вони стоять рідко. Коли книжка зникає так легко сама, мабуть, вона змусить зникнути й небажану вагу. Вона знову захихотіла, звісно, я не знаю цього на власному досвіді. Я помітила. Я вже тебе ненавиджу. Хоч не кажи, що їси морозиво й торти щовечора. Бібліотекарка, досі сміючись, обійняла Сару за плечі, ні, тільки піцу. І як ти ще не луснула. Вони обидві хихотіли, і бібліотекарка тримала руку на плечах Сари, поки вони йшли до столу видачі. Коли бібліотекарка виписала книжку і вручила її Сарі, то спитала, чи не хоче вона викинути папірець. Сара подивилася на пакунок у руці й знизала плечима, чом би й ні? Він зробив свою справу. Нехай відпочине. Бібліотекарка вкинула його в кошик з макулатурою, приємного вам дня, місіс Ґолдфарб. Сара усміхнулася й блимнула очима, бережи себе, лялечко. Вона міцно стисла тоненьку книжку в руці й пішла додому. На сонці було так добре й тепло, і Сара насолоджувалася галасом дітей, що бігали вулицею поміж машин і вискакували одне одному на плечі, незважаючи на гудки й крики водіїв. Навіть просто тримаючи книжку в руках, Сара почала уявляти, як тікають від неї зайві фунти. Може, сьогодні, після того, як Ада впорається з її волоссям, Сара вийде погрітися на сонечку й відчує себе худою. Але спочатку волосся.
Ада все підготувала. Вона фарбувала собі волосся вже двадцять п’ять років, тож могла будь-кого перефарбувати в руде навіть із заплющеними очима. Може, вона заздалегідь не знала, в який саме відтінок рудого, але в руде. Спочатку вона налила їм обом по склянці чаю, бо, повір мені, він тобі знадобиться, щоб перебити смак і запах, а тоді взялася
