в) терміни різних галузей науки і виробництва;
г) власне ділову – стилістично марковану – лексику та фразеологію.
Розгляньмо кожний ряд окремо.
Загальномовна, або міжстильова, лексика і фразеологія в офіційно-діловій сфері, як і в усіх сферах без винятку, виконує основну комунікативну функцію, яка має забезпечувати загальнозрозумілість, загальнодоступність цього виду мовлення, виконує. Це найстійкіший пласт лексики щодо змін у часі. Без такого загальнозрозумілого поняттєвого фонду неможливі були б як розвиток, поступальна спадковість знань і досвіду, так і взаєморозуміння мовців. Склад цієї групи ділової лексики за походженням представлено переважно давніми спільнослов’янськими, спільносхіднослов’янськими та власне українськими словами, про що свідчать матеріали досліджень ділових документів ХVІ—ХVІІ ст. ст., а також перші й пізніші лексикографічні праці. Староукраїнські ділові документи яскраво відбивають і живу народну українську мову, лексичний склад якої сповнений загальномовних слів, які вживали в тому самому значенні, що й тепер. Використання лексичних засобів загальнонаціональної мови в офіційно-діловому стилі, комбінування їх з іншими лексичними одиницями мови своєрідне: одним надають перевагу над іншими, загальномовні слова наповнюються своїм, специфічним змістом, утворюються нові сполучення слів, за допомогою яких формулюють думки чи передають волю держави, апарату. Порівнюючи офіційно-ділове мовлення з іншими стилями української мови, звертаємо передусім увагу на константність його лексичних ознак, на стандартизацію словосполучень та інших засобів у переданні думки. Стандартизації сприяє добір із загальнолітературної мови однотипних форм та слів, їх повторюваність, а також уникання синонімів. На загальнопоняттєвому мовному тлі чітко вирізняється в діловому стилі лексика пізнішого творення, похідні слова на позначення абстрактних понять, які є назвами людей за ознакою дії чи стану і под., книжна лексика, що надає стилеві емоційної нейтральності та офіційності, так званої канцелярської сухості: активність, надавати, подавач, представник, стверджувати, ухвалювати, виховання, рішення, зміцнення, створення, забезпечення, здійснення і под.
Напівтерміни (терміновані та детерміновані слова) становлять найбільший шар лексики в текстах офіційно-ділового стилю української мови. Аналіз цієї групи лексики свідчить про те, що процес її формування супроводжується термінологізацією звичайних, загальновживаних, загальномовних слів. Спеціалізація слова відбувається в плані реалізації нового термінологічного значення, що розвивається додатково до свого повсякденного, загальномовного значення, звужуючи останнє до рівня терміна. Найбільш активною є суспільно-політична лексика, фразеологія та номенклатура. Функціональне використання термінованих одиниць здійснюється з урахуванням тієї стилістичної додаткової якості,