Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління (організації, заклади, посадові особи, працівники), а характер і зміст інформаційних зв’язків між ними регульовано чинними правовими нормами та залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Специфіка сфери вживання офіційно-ділового стилю, повторність дій і ситуацій, котрі вимагають використання певних мовних засобів, призводять до їх стандартизації, одноманітності – однакові мовні елементи використовують за однакових умов. Цьому сприяє й тематична обмеженість управлінської інформації.
До інших ознак офіційно-ділового мовлення слід віднести смислову точність, ясність, які поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів. Сюди варто додати високу стандартизацію вислову та сувору регламентацію тексту (для чіткої організації текст поділяють на параграфи, пункти, підпункти). І нарешті, одна з найяскравіших ознак офіційно-ділового мовлення – це його документальність: кожний офіційний папір мусить мати характер документа, тобто бути об’єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення).
Тож основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Незалежно від того, хто є його безпосереднім укладачем і кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом майже завжди є організація загалом. Інформація, викладена в документі, завжди має конкретну адресність.
Зміст повідомлення в офіційно-діловому стилі завжди мусить мати нейтральний тон і бути викладеним тільки в прямому значенні.
В офіційно-діловому стиді виділяють кілька підстилів.
1. Законодавчий – його використовують у законотворчій сфері; регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою та приватними чи службовими особами. Документами, у яких реалізовано законодавчий підстиль, є Конституція, закони, укази, статути, постанови та ін.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р.,
– продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
– виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
ВЕРХОВНА