Добір, уживання слів іншомовного походження часто диктують обставини, умови та стиль спілкування. Недоречно вжиті слова не лише з мов віддалених, але й близькоспоріднених засмічують літературне мовлення. Однаково неприємно чути вислови «прийняти міри» чи «є пропозиція припинити дебати, бо нас лімітує час». Різниця полягає в тому, що перше із них є суржиковим, а інше пересичене «іноземцями».
Які саме слова іншомовного походження є необхідними в мові? Насамперед ті, яких не можна точно перекласти рідною мовою. Здебільшого це загальноприйняті науково-технічні терміни. З-поміж запозичених слів-термінів виділяють пласт інтернаціоналізмів – міжнародних слів, які вживають з тим самим значенням не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах, і які мають греко-латинську основу. Терміни-інтернаціоналізми залишаються єдиними назвами зазвичай тоді, коли були запозичені разом із поняттям, наприклад: конус, перпендикуляр, бланк, штраф, аванс.
З російської мови запозичено багато слів, насамперед для називання нових понять, які в українській мові ще не мали ніякої назви. Запозичення вважають правомірним і тоді, коли засвоюється слово дещо іншого значення, ніж те, яке вже є в українського відповідника. Коли ж слово аналогічного значення є в українській мові, тоді запозичення перестає бути правомірним: це просто помилка, яка з’явилася внаслідок недостатнього знання лексики української мови. Так, наприклад, немає підстав запозичувати слово справка, бо є довідка, рішити (є вирішити), умісний (є доречний), появитися (є з’явитися), міроприємство (є захід), слідуючий (наступний), сводка (зведення), вопрос (питання), ошибка (помилка) тощо.
Слід пам’ятати, що навіть дуже схожі слова російської й української мов можуть мати неоднакове значення (див. таблицю нижче):
За статистикою, понад 70 % термінів у різних терміносистемах – це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.
Власне ділова термінологія – функціонально марковані одиниці ділового стилю мови – має те саме призначення, що й функціонально нейтральна. Протиставлені на рівні семантики, слова-терміни утворюють свої поля, що мають вузькогалузеву чи функціонально-стильову специфіку та призначення, так звану маркованість. Крім того, їх однозначно й автоматично сприймають мовці, у яких не виникає жодних побічних асоціацій. Інтенсивний розвиток промисловості, сільського господарства, науки, техніки спричинив до кількісних і якісних змін у лексичному складі офіційно-ділового мовлення. Утворення сотень нових термінів та номенклатурних позначень, зумовлене «термінологічним вибухом», позначилося й на властивій лише цьому стилю лексиці. Її стильова спеціалізація схожа на вузькогалузеву спеціалізацію термінів. Власне, це ті самі терміни, тільки стосуються вони не певної галузі знань – науки, культури та ін., а допомагають