От тільки природа, що їх оточувала, вдавала із себе байдужу до сьогоднішньої події: співали соловейки, в очеретах пікали очеретянки, сюркотіли коники, надривалися жаби, а місяць інколи виглядав до них із-за рідкісних хмаринок своїм срібляним серпом… Життя вирувало, і природа потайки раділа цій парі, бо природі в усі часи потрібні були шанувальники її чарів та красот.
Десь неподалік іще співали дівчата, і їхні голоси зачаровували, хвилювали…
Зелений барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорно…
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Зелененький барвіночку,
Стелися ще нижче,
А ти, милий, чорно…
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься ще ближче.
Ой, ти, мамо, моя мамо,
Мамо моя мила,
Не дай мене за ста…
Не дай мене за старого,
Бо я чорнобрива.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ой, дай мене за такого,
Що не має вуса,
Він на мене замор…
Він на мене заморгає,
А я засміюся.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Заскрипіли ворота, і почувся голос матері Даринки:
– Доню, йди до хати, вже пізно!
Дівчина відірвалася від хлопця і, махнувши хусткою, побігла до хати.
У понеділок, у другій половині дня, Андрій завітав до Тимоша, щоб податися купатися до річки разом із дівчатами. Тиміш уже чекав на нього, і хлопці попрямували до Даринчиного двору. А потім утрьох пішли за Орисею.
На річці вже зібралося багато хлопців і дівчат. Хто хотів купатися, роздягалися окремо і йшли у воду: хлопці – в одній заводі, а дівчата – в іншій, були розділені лиш заростями оситнягу.
Андрієві так кортіло поплавати разом із Даринкою, але не насмілився перебратися через переділ. Скупавшись, швидко одягнувся і присів у холодку біля гурту хлопців, які грали в лаптя. Били по долоні того, хто стратив, і він угадував, чия рука вдарила.
Підійшли дівчата і, зібравшись у коло, завели пісню про русалок, що можуть жити у воді та житах після Трійці.
Ой, біжить, біжить мила дівчина,
А за нею русалочка:
«Ти послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки,
Як угадаєш – до батька пущу,
А не вгадаєш – до себе візьму:
– Що росте без кореня?
– Що біжить без повода?
– А що цвіте без цвіту?»
Панночка