Ой, піду я до млина, до млина,
Бо в нас млива вже нема, вже нема,
А там, мамцю, мельник,
А там, мамцю, добрий,
А там, мамцю, хороший,
Меле гречку без грошей!
Меле, меле, на кіш засипає,
А як обернеться – мене пригортає.
А там, мамцю, мельник,
А там, мамцю, добрий,
А там, мамцю, хороший,
Меле гречку без грошей!
Меле, меле, меле, решетує,
Обернеться – мене поцілує!
А там, мамцю, мельник,
А там, мамцю, добрий,
А там, мамцю, хороший,
Меле гречку без грошей!
Вчора дощик іспалав, іспадав,
Та й водиці напридбав, напридбав.
Грають, виграють потоки,
Повні, повні вже лотоки,
Камінь меле, аж гуде —
Завтра вже мука буде!
Великоднє святкування потроху вщухало, і люди йшли по домівках, кличучи дітвору. Поступово стала розходитися і молодь. Хто вже був заручений, пішли перші, шукаючи затишне місце десь під дубком чи побіля тогорічного стіжка сіна. Андрій з Тимошем повели Орисю з Даринкою до їхніх дворів, і хоч як не хотілося розлучатися, але звичаї веліли. Негоже, щоб молоді дівчата допізна гуляли по перелісках… Ні про що не домовлялися, бо знали, що іще два дні можна було відпочивати і проводжати Великдень, веселитися та поливати один одного водою, за старим повір’ям – на здоров’я та добре зростання.
Наступного дня, добре відпочивши, усі знову стали збиратися після утрені на вигоні. Багато хлопців несли воду, сховавши в овечих міхурах, та домовлялись, хто яку дівчину буде обливати та писанку в неї вимагатиме за гарну купіль. Тиміш також прийшов з міхуром води і намовляв Андрія, що вони таки скупають Орисю та Даринку. І от нарешті почулися дзвінкі голоси і всі побачили чималий гурт дівчат, які сміливо прямували до вигону.
Парубки переморгувались між собою, і поки дівчата підійшли, то вже всі знали, хто кого поливатиме. Ось уже юні красуні поряд, і хлопці попрямували до вподобаних ними дівчат. Тиміш кинувся до Орисі і миттєво вилив на неї півміхура. Дівчата розгубилися й залементували, хапаючи хлопців за руки. Тиміш кинув міхур Андрієві, і той облив Даринку. Дівчина трішки посердилась, але, витерши лице новенькою хустинкою, протягнула Андрію гарну червону писанку, що випромінювала запах і тепло Даринчиних рук. Швидко всі помирилися і вирішили поділитися на гурти та віднести пасхальні калачі – хто до своїх дідусів і бабусь, а хто до хрещених.
Більш дорослі парубки та дівчата вирішили походити по південних схилах балки та пошукати ранніх квітів на вінки. Це був ще один щасливий день для Андрія та Даринки. У Скарбній балці всі поділилися на пари і стали неквапно шукати ранні весняні квіти. Андрій так уважно видивлявся, що невдовзі