F4 – спустошливий. Більшість будинків перетворюється на купи уламків, значно руйнуються стальні конструкції, у повітрі літають великі предмети, переносяться на великі відстані автомобілі й потяги.
F5 – вражаючий. Смерч проходить, залишаючи за собою сліди руйнувань на відносно вузькій смузі території – від 10 до 500 метрів завширшки. Каркаси будинків зриває з фундаментів, сильно ушкоджує залізобетонні конструкції, у повітрі літають предмети розміром з автомобіль. Можливі незвичайні явища. Смерчі такої сили на території колишнього Радянського Союзу ніколи не реєструвалися.
Формування атмосферного вихора
Каталог смерчів у СРСР і СНД за період з 1944 по 1998 рік включає відомості про 264 смерчі, з яких 40 % були слабкими. За 140 років спостережень зареєстровано 13 серйозних і два спустошливі смерчі. У Європейській частині вчені виокремили дві основні зони утворення смерчів. Перша знаходиться між Москвою і Нижнім Новгородом, де спостерігалися два смерчі класу F4. Друга – по обидва боки українсько-білоруського кордону з центром біля Києва, де спостерігалися три смерчі класу F3 (у Київській, Черкаській і Одеській областях) і велика кількість смерчів перших двох класів.
Загадка походження торнадо до кінця ще не розгадана. Але відомо про них уже чимало. Утворюються вони в грозовій хмарі – там, де зіштовхуються повітряні потоки різних напрямків і температур. На думку багатьох метеорологів, найважливіша умова для виникнення смерчу – існування могутнього шару теплого вологого повітря коло земної поверхні і холодного сухого – над ним. При такій комбінації і виникають могутні завихрення мас повітря, що породжують смерчі. Чим більший контраст температур, вологості, щільності та інших параметрів повітряних потоків, тим могутнішим є торнадо. Починається смерч приблизно так: два потоки повітря рухаються зустрічним курсом, але не зовсім «лоб в лоб». При їхньому зіткненні відбувається закручення і «вливання» один в одного. Позаду підпирає повітряний потік, що йде слідом. У точці зустрічі двох потоків масі повітря не залишається нічого іншого, як рухатися нагору по спіралі, що розширюється. Початку руху нагору можуть також сприяти висхідні потоки нагрітого сонцем повітря.
Учені вважають, що торнадо є частиною материнської хмари, яка за структурою й за динамікою являє собою маленький тропічний ураган, з типовим для урагану «оком бурі», і має спіральну побудову. Хоча зареєстровані випадки (наприклад, у районі Шанхая), коли в безпосередній близькості від корабля на поверхні моря з’явилися бризки і раптом з них утворився стовп майже десять метрів завширшки і шість метрів заввишки, який обертався. Він швидко ріс. Спочатку над ним не було хмар, але через якийсь час з’явилася хмара, що на очах чорніла. Водяний стовп з’єднував її з морем. Як бачимо, ці спостереження підтверджують зв’язок смерчу і материнської хмари, але міняють їхні ролі місцями.
Однак відомим є і той факт,