Вулкан Безіменний благополучно «проспав» багато сотень років. Правда, після пробудження в 1955 році він «повівся» з людьми досить коректно, не поховавши всю округу під шаром лави і попелу відразу, а попередивши про свої наміри заздалегідь гуркотом, димом і здриганнями грунту. Лише через рік він «порадував» жителів Камчатки страшним виверженням.
У 1973 році на Курилах раптово «збожеволів» вулкан Тятя, що його вважали майже погаслим. Але особливо здивував фахівців ісландський велетень Хельгаффель. Свій «показовий виступ» він влаштував у тім же 1973 році. До цього конус перебував у спокої понад 7000 років.
Що ж є причиною вивержень? Ось що думають з цього приводу фахівці. Земна кора, як ви розумієте, тверда. Так само, як і розташована під нею верхня мантія. Далі в глиб землі температура через кожні 33 метри підвищується на один градус. У підсумку на глибині кількох десятків кілометрів вона сягає показників, яких достатньо для того, щоб розплавити гірські породи. Однак тиск, що перешкоджає цьому, теж зростає одночасно з температурою. Таким чином, уся система надр перебуває в хиткій рівновазі. Коли вона порушується в результаті переміщень у корі і верхній мантії, на великих глибинах тверда речовина стає рідкою. Так виникає вогнище. З нього по найближчому жерлу на поверхню підіймається магма, перенасичена парами води, кислот і газами лава. Якщо шлях ще не прокладений, розпечена речовина із силою пробиває перешкоду, спричиняючи вибух. Спочатку стовп пари і попелу викидає високо нагору тверді вулканічні продукти – шматки шлаків, пемзи, пісок, вулканічні бомби і лапіли («камінчики»). Це супроводжується гуркотом і гулом, громовими розкатами і спалахами блискавок. Вулканічні бомби утворюються з ледь вичахлих, укритих кіркою шматків лави, що їх піднімають, відриваючи від основної маси, гази. Такі «снаряди» можуть бути від п’яти сантиметрів до 1 метра у діаметрі. А «рекордсмени» важать кілька тонн. Після вибуху розплавлена маса, що піднімається на поверхню, спокійно виливається у вигляді лави. Її потоки, залежно від рельєфу місцевості, а ще від температури розплаву, рухаються далеко за межі підніжжя вулканів.
До речі, «магма» в перекладі з грецької означає «тісто». Консистенція розжареної речовини буває різна: від рідкої (іноді вона утворює фонтани) до майже твердої. Склад її теж не однаковий. Від нього прямо залежить тип вивержень вулканів і швидкість пересування лави (від кількох метрів до десятків кілометрів за годину). Вогнедишні потоки можуть складатися з напівспечених