Поблизу селища Мішкино був зареєстрований ще більш вражаючий випадок: там на голови зляканих селян посипалися з неба не тільки риби, а ще й тушки общипаної домашньої птиці. Після «розслідування» виявилося, що смерч «випив» до дна кілька розташованих навколо села озер, втягнувши в себе близько сотні домашніх качок і гусей з молодими виводками. Через день-два їх знаходили з відкрученими головами і лапками та повністю общипаними. Причина такого вражаючого, на перший погляд, явища проста. Річ у тім, що в основі пташиного пір’я, у шкірі містяться своєрідні повітряні мішечки. Різко знижений тиск повітря в зоні смерчу призвів до того, що повітряні мішечки вибухнули і пір’я розлетілося.
Та покласти всю провину за незвичайні дощі на торнадо вчені не можуть. Іноді фротскіс трапляється в зовсім безвітряну погоду, коли ніяких жахливих смерчів поряд не спостерігається. Але найголовніше – це надзвичайна вибірковість незвичайних дощів. Фротскіс ніби спеціально сортує в повітрі риб до риб, жаб до жаб, водорості до водоростей… Наведемо лише кілька прикладів.
Двадцять четвертого жовтня 1987 року британські газети «Дейлі міррор» і «Дейлі стар» надрукували повідомлення про те, що над містом Страудом пролився незвичайний дощ з рожевих жаб. Тисячі бідолах попадали на тротуари і квапилися сховатися в струмочках і садах. А за два тижні до цієї події подібні рожеві жаби у великій кількості відвідали Сайренчестер. Цих земноводних оглянув натураліст Іан Дарлінг; він відніс їх до племені альбіносів, визначивши, що їхній дивний рожевий колір пояснюється маленькими кровоносними судинами, які просвічують крізь бліду шкіру.
Дощ з риби. Старовинна гравюра
У 1954 році на ярмарку в Саттон-Колфілді на покупців під час звичайного легкого дощику випала злива з жаб, кожна з яких мала три сантиметри завдовжки. Вони скакали по парасольках, їх було багато в повітрі, а земля площею в 50 м2 була геть чисто вкрита килимом з переляканих амфібій. У 1969 році добре відома в Англії журналістка Вероніка Пепворт потрапила під дощ із тисяч жаб, що випав на містечко Пені в Букінгемширі. Через десять років інша англійка, місіс Маквіллям з Бедфорда, зайшовши до саду після сильного дощу, побачила, що земля вистелена маленькими зеленими і чорними жабами, а на деревах і кущах навіть зависли ниточки їхньої ікри.
Чому саме жаби частіше за інші живі істоти падають із неба – досі ніхто не збагнув. Друге місце після них посіли риби. Перше офіційне згадування про дощ із риби датується 1859 роком. Тоді «рибний» дощ пройшов у Вельсі, у місті Гламорган, де «улов» розташувався на площі, яка дорівнювала трьом тенісним кортам. Риби падали з неба практично всюди на земній кулі. Так, ясного теплого травневого дня 1956 року на ферму в Чалатчі (штат Алабама) з неба посипалися живі риби. Очевидці цієї таємничої події твердили, що вони впали мовби з нізвідки. Спочатку закапало над маленьким клаптиком землі