Потрапити всередину храму могли лише жерці або ж особисто фараон чи його дружина. Звичайні єгиптяни молилися перед брамою храму. З обох боків брами височіли великі башти —пілони, прикрашені розфарбованими кам’яними рельєфами із зображенням богів. Іноді перед входом до храму встановлювали гостроверхі стовпи – обеліски та будували галереї зі священних скульптур – сфінксів або баранів. Під час свят такою галереєю жерці проносил и статую божества, вкриту від сторонніх очей покривалом.
Жерці в Стародавньому Єгипті користувалися величезною повагою. І не лише тому, що, на переконання єгиптян, могли спілкуватися з богами, від прихильності яких залежало життя цілої країни. У храмах зберігалися запаси їжі на випадок неврожаю. Жерці лікували і допомагали життєвими порадами. Вони зберігали знання про навколишній світ, спостерігали за рухом зірок і планет, досліджували природні явища, від яких залежали врожаї, вивчали математику та інші науки. Саме в Стародавньому Єгипті був створений сонячний календар, в якому рік нараховував 365 днів.
Великий зал Карнакського храму (сучасний вигляд).
Центральний вхід до Луксорського храму (сучасний вигляд).
Єгипетський підручник з математики (Британський музей).
Не дивно, що жерці мали неабияку владу. Сваритися зі служителями богів не наважувалися навіть фараони, натомість самі жерці залюбки втручалися у керівництво державою, надто тоді, коли при владі опинялися слабкодухі і недосвідчені володарі.
3. Фараон Ехнатон і спроба запровадження нової релігії. Слухатися жерців не став лише фараон Аменхотеп IV. Він самостійно вивчав священні рукописи, розмірковував над тим, як влаштований світ, і дійшов висновку, що насправді існує лише один-єдиний бог. Тож і своїм підданим наказав відмовитися від вшанування усіх звичних для них божеств, а вклонятися Атону – богу сонячного світла. Атона зображували у вигляді сонця з променями, кожний з яких закінчувався долонькою, що лагідно торкалася людей. Фараон змінив власне ім’я і називав себе Ехнатоном (тобто «бажаним Атону»), а столицю держави переніс до нового міста, що отримало назву Ахетатон (яка перекладається як «обрій Атона»).
Деякі історики впевнені, що, запроваджуючи нову релігію, Ехнатон просто прагнув обмежити вплив жерців Амона, бо вважав, що вони привласнили собі забагато влади, і створити нове жрецтво, яке слухалося б лише володаря. Як би там не було, але ніхто не наважився відкрито заперечувати фараону. Зміни торкнулися не лише релігії. Навіть мистецтво стало іншим. Самого володаря зображували з усіма його недоліками. До нашого часу збереглася безліч портретів дружини фараона Нефертіті і його доньок.
Проте більшість жерців і чиновників підтримували Ехнатона лише