Фараон Яхмос I на чолі війська, яке перемагає гіксосів.
Разом із незалежністю країни була відновлена і влада фараонів, яка відтепер спиралася насамперед на добре озброєне і вишколене військо. Спочатку вояків набирали з єгиптян, зазвичай – одного бійця від кожних десяти родин. Згодом почали наймати іноземців. Загальна кількість війська сягала 20 тисяч чоловік. Під час війни першого удару по супротивнику завдавали сотні колісниць, на першій з яких до бою йшов сам фараон – у «бойовій» блакитній короні. Далі до справи приєднувалися піхотинці, озброєні мечами і захищені мідними панцирами. Їм допомагали загони лучників і легкої піхоти, озброєної списами.
Чи не щороку фараони вирушали у походи проти сусідніх країн. Їм вдалося приєднати до своїх володінь Нубію, розташовану на південь від Єгипту, Синайський півострів і східне узбережжя Середземного моря. Фараон Тутмос III захопив Сирію і розширив царство до річки Євфрат. Завойовані країни змушені були сплачувати щорічну данину золотом, сріблом, міддю, худобою чи рабами. За цим уважно слідкували намісники, в розпорядженні яких також були чималі військові загони. Загарбницькі походи насамперед збагачували фараона, найвищих чиновників та жерців – до храмів спрямовували щедрі подарунки. Але на частину здобичі могли розраховувати навіть звичайні вояки. В разі перемоги фараони охоче роздавали їм рабів і нагороджували ділянками землі.
2. Єгипетська писемність. Про історію Стародавнього Єгипту ми знаємо не лише з переказів, а й з численних документів і рукописів, що залишилися з тих давніх часів. Писемність єгиптяни винайшли дещо пізніше від шумерів, але цілком самостійно.
Вони також спочатку позначали слова малюнками, а потім окремі з цих малюнків почали означати певні склади і навіть окремі звуки. Знаки єгипетської писемності називають ієрогліфами, що із грецької перекладається як «священні символи».
Фараон Тутмос III бере в полон мешканців Сирії. Рельєф з Карнакського храму. Гранітна статуя (Мистецько-історичний музей у Відні).
Фараон Тутмос III.
Ієрогліфічний текст, знайдений у похованні фараона Сеті I (Британський музей).
На відміну від мешканців Месопотамії, для записів єгиптяни використовували не глину, а спеціальний матеріал, зроблений з місцевого очерету – папірусу. Для цього стебла розрізали на смужки, які потім склеювали навхрест і певний час тримали під пресом. Врешті виходили гладкі листи, на яких можна було писати та малювати чорнилами. Листи згодом склеювали у сувої, які легко зберігалися у згорнутому вигляді. І матеріал, і окремий сувій також називали папірусом – звідси походить і українське слово «папір».
3.