– Битва під Хотином.
– Саме так, – чорбаджі Тезер посмикував вуса. Йому не подобався цей задум. Це гріх – втручатися в плин історії, писаний Аллахом на скрижалях часу. Однак, проти наказу султана не попреш. Тому думки тримав на мовчазному замку власної обачності. – Ти найкраще підготовлений до цієї місії. Як на мене, то просто бездоганно. Так от… Наші вчені відправлять тебе в минуле, у тисячу тридцятий рік[5]. Як ти знаєш, під час вирішальних подій у табір султана Османа пробрався убивця і зарізав нашого правителя. Це справило вирішальний вплив на підсумок до того рівної битви. Ми відступили і більше не поверталися до планів захоплення територій Центральної та Східної Європи, до того, щоб стяги з півмісяцем замайоріли по цілому світу. Наші сили були підірвані.
Яничар кивнув. Усе це він знав з курсів давньої історії.
– Так от… У тебе буде два завдання. Перше, це знешкодити вбивцю султана. Друге – знищити керівництво козаків, насамперед Петра Сагайдачного, та поляків – королевича Владислава Вазу та коронного гетьмана Яна Ходкевича. Насамперед, маєш подбати про ватажка гяурів-козаків. Згідно висновків наших істориків головним наслідком цієї битви стало зміцнення козацтва, а відтак проголошення через шість років Гетьманської України, нашого теперішнього головного ворога. Врятуєш султана, вб’єш ворожих провідників і теперішній світ стане зовсім іншим. Усе зрозумів?
– Так.
– Але… Це білет в один кінець. Після того, як опинишся в минулому, то вже не зможеш повернутися назад, в майбутнє. Зі собою ти не зможеш взяти нічого, навіть трусів. Пристрій здатний переносити лише людину, інше – ні. Усе здобуватимеш сам на місці. Працюватимеш в автономному режимі. Так от… Ти готовий виконати завдання? – пальці нервово смикнули вус.
– Звісно, мене до цього готували все життя.
Чорбаджі Тезер посміхнувся.
– Я і не очікував іншої відповіді. Ти ж кращий йолдаш мого орту!
Натиснув кнопку виклику.
– Зараз підеш зі спеціалістами, які детальніше розкажуть, що маєш зробити, дадуть тобі легенду та інше… Бережи тебе Аллах!
Метін попрямував за вченими у білих халатах, щоб отримати останні інструкції, а офіцер яничарської роти залишився наодинці. Його все не покидала думка, що людям не під силу змінити те, що писане у часі рукою Аллаха.
Тепла морська вода почала наповнювати легені, витісняючи з них повітря. Увімкнулися фізичні рефлекси самозбереження і він почав борсатися, намагаючись виплисти на поверхню. Ця боротьба за життя привела Метіна до тями.
Стрибок у минуле схоже вдався. На секунду він втратив свідомість, що було цілком прогнозовано після такого навантаження на організм. Врешті оговтався і, після того як віддихався, виплював солону воду Чорного моря, оглядівся.
Місце було вибране невипадково. За століття, що минули, на суші відбулося багато змін, тому ризик матеріалізуватися всередині якоїсь споруди, скелі чи дерева був небезпечно високим,