Остання крапля. Галина Цикіна. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Галина Цикіна
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Современные детективы
Год издания: 2020
isbn: 978-617-12-8540-8
Скачать книгу
залізти під куртку.

      Жінці хоч і приємно було бесідувати з Тарасом, але вона не хотіла більше тримати на морозі маленьке створіння, до того ж боялася, що запах сечі от-от сягне чоловікових ніздрів. Сусід зрозумів її міміку й жести й досить незграбно почав прощатися.

      – Вероніко, – спинився він, – якщо потребуватимеш допомоги, будь-якої, звертайся.

      – Добре.

      «І чого це я так рознервувалася від його слів? Людина просто допомогу пропонує».

      – Як ти хоч назвала свою знахідку? – кинув він їй наостанок.

      Вероніка ще раз поглянула на песика. Одне вухо в нього стирчало, інше висіло, він мав величезні сірі очі й ніс, що трішки підпух після удару об ґанок.

      – Носик, – усміхнулася жінка. – Його звати Носик.

      Розділ 8

      Антон Доля наніс на обличчя крем для гоління і завмер, розглядаючи своє відображення у дзеркалі. Широкі брови, довгий із кривинкою ніс, тонкі стиснуті у стрічку губи. Він був цілковито схожий на батька в молодості, за винятком погляду. Ні, не очей, а саме погляду. Щойно він зрозумів, що це мати так завжди дивилася на всіх і все, із якоюсь зверхністю і відразою. На мить чоловікові здалося, що то вона споглядає на нього з люстра, готова кинути черговий свій докір.

      Антон провів далі піною і наткнувся долонею на малесенький, ледь помітний рубець на підборідді. Він добре пам’ятав той день.

      Його батько від природи був людиною безтурботною і завжди любив усе перетворювати на веселу гру. От і тоді. Антону було тринадцять, і в нього щойно почав з’являтися перший пушок на обличчі. Тож батько запропонував поголитися.

      Їм тоді було так весело, що хлопець не помітив, як випадково порізав бритвою підборіддя. Антон зойкнув і почав швидко змивати краплі крові.

      – Нічого, – усміхнувся батько, – ти ж мужик, терпи.

      Він дістав із шухляди медичний пластир і заклеїв синову ранку.

      – Ну що, полегшало? – запитав чоловік.

      Антон не встиг відповісти, бо до ванної кімнати заскочила мати. Вона, вочевидь, почула його крик і прибігла рятувати свого хлопчика.

      – Що ти робиш із дитиною? – відразу почала з крику.

      – Ми просто вчимося голитися…

      – Ти ідіот! – жінка схопила сина за плечі й віддерла пластир. – У нього там рубець лишиться!

      – Який ще, в біса, рубець, – спробував виправдатися чоловік, але його слова потонули в материній лайці.

      Усе переросло в чергову голосну сварку, а через кілька місяців батьки розлучилися.

      Коли Антон, сапаючи і спотикаючись, наздогнав батька й запитав, чому він іде, той різко відповів:

      – Бо твоя мати – монстр.

      А потім поклав руку на синове плече і вже лагідніше промовив:

      – Ніколи не довіряй жінкам. Єдине їхнє бажання – маніпулювати тобою.

      Антон повернувся зі спогадів і виявив, що стоїть перед дзеркалом із намащеним піною обличчям. Він заходився голитися, не усвідомлюючи, що мати мала рацію. Рубець у нього таки лишився, і не тільки на тілі.

      Вийшовши з ванної кімнати, чоловік почув легкий запах диму.