– Як ще живі залишилися, тільки Бог відає…
– Одна там перешкодила шахідці пояс підірвати, зовсім дівчисько, а відважна яка…
– А бабця? Та взагалі їх прийомами карате заламала…
– Ага… А вони, дурні, і не знали, що бабуся чемпіонка Києва з карате…
– Ні, по там-дзю-цюаню…
– Не там, а тут…
– Ну, була, звичайно…
– Торішня… А бач яка… Трьох скрутила!..
– П'ятьох, сам бачив!
Неабияк пом'яті дядько Василь, тітка Марія й Інформа дійшли до кінця перону і занесли важкі сумки в Приміський вокзал.
– І куди ж ти зараз? Що ти в тому Річпорту робитимеш серед ночі? – запитав дядько Василь.
– Не знаю, – чесно відповіла Інформа, якій після пережитих пригод було зовсім однаково, куди їхати й що робити. їй хотілося одного: добратися хоч куди-небудь, прийняти ванну і забратися в ліжко.
– Знаєш що, доню, поїхали до нас. Переночуєш, а зранку і голова яснішою буде. Ти як, мати?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.