– Шановні добродії міністри! Від такої балаканини у мене розболілася голова. В армію направляються сто тисяч, у міністерство непродовольства двадцять тисяч, придушення смут і виявлення зрадників…
Сергійко продовжував називати цифри, позначаючи на картках, кому й скільки надається ресурсів. Коли він дійшов до міністерств продовольства, науки й інших, не пов’язаних з військовими потребами ресурсів майже не залишилося. Розділивши останні жалюгідні крихти між іншими міністерствами, Сергій задоволено відкинувся на спинку крісла.
– Усе, Ваша Величносте? – запитав прем’єр-міністр і важко видихнув.
– Усе, – відповів король, – тепер можна й відпочити.
– Рішення прийняте! – проголосив прем’єр-міністр.
За столом усі, ніби за командою, заговорили, не дослухаючись одне одного.
Відразу відчинилися двері і зайшов слуга. З поклоном він повідомив:
– Ваша Величносте, термінове повідомлення Міністрові придушення смут і виявлення зрадників.
Сергійко кивнув головою. Міністр підвівся і поспіхом вийшов з кабінету. Його не було лише кілька секунд. Він повернувся блідий і схвильований, у його руках білів складений учетверо аркуш паперу.
– У країні бунт, Ваша Величносте, – міністр схилив голову і не до місця клацнув закаблуками.
– Як бунт? Чому бунт? Хто дозволив?
– Глюки незадоволені вашою політикою. Вони кажуть, що їм нема чим годувати дітей, у магазинах неможливо щось купити, у країні високий рівень безробіття, убогість жахлива, злочинність росте… Тому вони й збунтувалися. Може, викликати війська? – Як!.. Адже щойно всі вони радісно мене зустрічали! Портрети, прапори й білі голуби… Хай живу я!..
– Це Глюкландія, Ваша Величносте. Тут усе робиться швидко.
– Добре, – Сергій не задумався ані на секунду і вирішив так, як він свого часу вирішував, граючи на комп’ютері: – Зменшимо армію на третину, а економію розділимо між міністерствами продовольства, науки й транспорту. Продовольства стане більше, і глюки заспокояться.
– Усе? – запитав прем’єр-міністр.
– Усе… – з невеликою затримкою відповів король.
– Рішення прийняте! – знову проголосив прем’єр-міністр.
Відразу відчинилися двері і зайшов слуга.
– Вибачте, Ваша Величносте, термінове повідомлення для міністра придушення смут і виявлення зрадників.
Міністр був відсутній ще менше, ніж минулого разу.
– Ваша Величносте, зрада! – з порога голосно сказав він.
– Що?! Яка зрада?
– Військова змова проти Вашої Величності. Військові вкрай незадоволені зменшенням витрат на армію. Змову очолює міністр захисту й нападів.