Каїн і Авель. Джеффри Арчер

розкладу: о сьомій тридцять – підйом, ранковий туалет, по тому – сніданок у головній їдальні з рештою учнів – двісті двадцятьма хлопчиками, які жували кашу, яйця і бекон. Після сніданку – відвідини каплички, три уроки по 45 хвилин до обіду і два – після, після чого – урок музики, який Вільям зненавидів, оскільки не міг потрапляти в ноти при співі, тому не виявив бажання навчитися грати на якомусь музичному інструменті. У результаті обрав собі трикутник. Футбол – восени, хокей і баскетбол – узимку, веслування і теніс – навесні, і ще залишалося трохи вільного часу. Як майбутній математик, він навчався за індивідуальною програмою з паном Дж. Реґланом, есквайром, котрого учні між собою називали Лахмітником через його неохайний вигляд.

      Під час свого першого року навчання у школі Вільям виявився гідним призначеної йому стипендії: він завжди був серед перших практично в кожному предметі, а також у своєму математичному класі. Лише його новий товариш Метью Лестер був для нього гідним конкурентом, але й це лише тому, що вони ділили одну кімнату. Вільям також здобув репутацію фінансового експерта. Хоча його перші інвестиції на фондовому ринку виявилися невдалими, хлопець не відмовився від свого переконання, що заробити значну суму грошей можна, збільшуючи прибутки на фондовому ринку. Тому він пильно стежив за звітами «Волл-стрит джорнел» та інших компаній і став експериментувати з уявним інвестиційним портфелем. Він фіксував кожну свою уявну покупку і продаж, вдалу й не надто, у новій бухгалтерській книзі з палітуркою вже іншого кольору. Він порівнював свої результати наприкінці кожного місяця зі станом ринку. Він не цікавився акціями провідних компаній, зосередившись на менш відомих, акції яких продавалися без застави, але неможливо було купити більше кількох акцій за раз. Вільям від своїх інвестицій жадав таких наслідків: постійного коефіцієнта прибутковості, високих темпів зростання, солідної підтримки активів і сприятливих торгових прогнозів. Він виявив кілька акцій, які відповідали всім цим строгим критеріям, і коли користав із нагоди, вони майже завжди приносили йому прибуток.

      Того дня, коли він виявив, що своєю уявною інвестиційною програмою він регулярно випереджає індекс Доу-Джонса, Вільям вирішив укласти реальні кошти – свої власні гроші. Він почав із сотні доларів і упродовж наступного року не припиняв удосконалювати свою систему. Він завжди отримував свій прибуток і скорочував витрати. Щойно акція подвоювала свою ціну, він продавав половину з них, а решту залишав собі як бонус. Деякі з його ранніх знахідок, як-от «Істмен Кодак» або «Стандарт ойл», стали потім національними лідерами. Хлопець також підтримав компанію «Сірз», яка розсилала замовлення поштою, переконавшись, що це стане нормою.

      До кінця свого першого року він уже консультував кількох школярів і навіть декого з їхніх батьків.

      Вільям Каїн був щасливий у школі.

9

      Владек був єдиним серед врятованих, хто знав, як облаштоване підземелля. Упродовж цих безтурботних днів він із Леоном провів там багато