Владек іще раз поглянув на мертві тіла. Він подякував Богові, що барона серед них не було, й уже намірявся повідомити Леону хорошу новину, коли до них підійшов вояк.
– Wer hat gesprochen? – зі злістю запитав він.
– Ich[4], – зухвало озвався Владек.
Солдат підняв рушницю і вдарив прикладом Владека в живіт. Йому ноги підігнулися, і хлопець упав на коліна. Де барон? Що відбувається? Чому з ними поводяться, як у себе вдома?
Леон миттю упав на Владека, намагаючись захистити його від другого удару, яким вояк цілив у голову його товариша, й удар прикладом гвинтівки припав на карк Леона.
Обоє хлопців лежали нерухомо: Владек – тому що був ошелешений ударом і вагою тіла Леона на ньому, а Леон – бо був мертвий.
Владек не міг чути іншого солдата, котрий лаяв їхнього мучителя за те, що вдарив дітей. Вони намагалися підняти Леона, але Владек вчепився в нього. Солдатам довелося віддирати тіло мертвого від живого, щоб безцеремонно скинути його разом із іншими на траву, обличчям вниз. Владек не міг відвести погляду від нерухомого тіла свого єдиного товариша, поки його не заштовхали назад до замку зі жменькою тих, котрі несподівано залишилися серед живих, і зачинили в підземеллі.
Ніхто нічого не казав від страху приєднатися до мертвих тіл на траві, доки двері підземелля не були замкнені й останні слова вояків зникли удалечині. Потому Владек пробурмотів: «Святий Боже», бо побачив, що в кутку, обіпершись об стіну і втупившись у порожнечу, сидів барон, живий і неушкоджений лише тому, що німцям було потрібно, щоб він узяв на себе відповідальність за в’язнів.
Владек кинувся до нього, а слуги відсіли подалі від свого господаря. Вони зиркали один на одного, наче вперше бачилися. Владек простягнув руку, і барон узяв її. Хлопець розповів, що сталося з Леоном. Сльози покотилися по гордому обличчю шляхтича. Ніхто з них не сказав ні слова. Обоє втратили того, кого найбільше любили в цьому світі.
Коли Анна Каїн уперше прочитала у «Таймс» замітку про загибель «Титаніка», вона просто відмовилася вірити в це. Її чоловік понад усе мав бути живий! Після того як вона прочитала цей допис утретє, то впала в істерику, якої Вільям у житті ніколи не бачив у минулому і не знав, як має поводитися.
Перш ніж він наважився запитати, що викликало такий неймовірний вибух емоцій, мати мало не задушила його в обіймах і міцно пригортала до себе. Як вона могла сказати йому, що вони обоє втратили людину, яку любили найбільше у світі?
Сер Девід Сеймур приїхав до «Савойї» вже за кілька хвилин у супроводі своєї дружини. Вони чекали у вітальні, поки вдова вдягала винятково чорний одяг, який привезла з собою. Вільям одягався сам, але він усе ще не усвідомлював, яке лихо спіткало родину. Анна попросила сера Девіда пояснити її синові справжні наслідки цієї трагедії.
Коли хлопчику розповіли, що великий лайнер зіткнувся з айсбергом і потонув, Вільям зауважив:
– Я