Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Андрей Кокотюха
Издательство: OMIKO
Серия:
Жанр произведения: Исторические детективы
Год издания: 2019
isbn: 978-617-7463-80-0
Скачать книгу
– право? – Клим спохмурнів. – Давайте повернемося до нашої недавньої розмови. Вона ж була отут, забули?

      – Нічого я не забув!

      – А не схоже! Мені дає право робити з вас приманку, козеня на повідку, по яке повинен прийти голодний тигр, те саме, що й вам – торгувати сенсаціями! Так, пане Навроцький! Ви збираєте падло, длубаєтесь там, куди люди не завжди підпустять близьких і рідних. Ви багатієте, поширюючи горе й страждання, ви живитесь кров’ю, ви наділяєте чеснотами пороки, живитесь розпустою.

      – Не ліпіть із себе Ісуса, пане Кошовий!

      – Я грішний, бо без гріха лише немовлята. Але, на відміну від вас і подібних до вас, я власну гріховну сутність розумію. Тому намагаюся стримувати, заганяти всередину, не робити нічого лихого й такого, що викличе осуд, без нагальної на те потреби. У критичних ситуаціях, пане Навроцький, допомагає лише гріховне, інакше не вибратися. Ви, навпаки, робите з гріха культ. Ось що дає мені право виманити ваше дітище, Різника, за вашою ж допомогою, але без вашої участі й згоди.

      – Він не моє дітище!

      – Ви його породили! – гримнув Клим, уже не стримуючи себе. – Так, не ви перший! Проте ви зробили з особи, про яку ніхто не знав, сенсаційного, моторошного Різника. Кортіло створити власного Джека-Патрача, зізнайтеся? Ви ж ладні нажитися навіть на хворому парубкові, якщо з його історії можна видоїти ще хоч трошки!

      – Досить, панове!

      Усі, включно з Шацьким, повернулися до Віхури. Той вів далі, ніби не промовляв, а відрубував:

      – Ви тут не особисті стосунки з’ясовуєте, пане Кошовий. Коли так, коли ми вже всі тут – будемо робити те, для чого прийшли. Пане Навроцький, я можу поділяти думку пана адвоката або не поділяти. Але набагато важливіше для всіх – зупинити вбивцю. Тому вас ніхто не ставив до відома, аби ви не панікували.

      – Слухайте, він же міг прийти сюди до мене вночі!

      – Не міг. Пан Кошовий, на моє переконання, досить добре зрозумів його натуру. Різник повинен убити вас там і тоді, де ви призначили йому зустріч для шантажу й погроз викриттям. Бачте, так і сталося.

      – Поки нічого не сталося!

      – Дуже перепрошую, але – таки сталося, – подав голос Шацький. – Він не прийшов уночі. Вважаю, ця подія варта окремої уваги з вашого боку.

      – Чому це ви так вважаєте?

      – Бо пан Кошовий довів: розрахунки вірні. Довіртеся йому так, як віримо йому ми з паном комісаром.

      Клим бачив: Віхурі дуже кортіло додати щось ущипливе, та він в останній момент утримався й передумав, натомість підступив ближче до Навроцького:

      – З вами нічого не станеться. Квартал повен поліції. Нас троє. Побачите небезпеку раніше, ніж ми почуємо, – кричіть.

      – Що кричати? Як кричати?

      – Голосно. Що завгодно.

      У двері постукали.

      Навроцький здригнувся.

      Віхура поліз по револьвер.

      Кошовий і Шацький дружно глянули на годинник.

      Бом-м-м!

      Полудень. Час