Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Андрей Кокотюха
Издательство: OMIKO
Серия:
Жанр произведения: Исторические детективы
Год издания: 2019
isbn: 978-617-7463-80-0
Скачать книгу
треба. Але запізно.

      Кошовий ступив крок до прочинених дверей. З протилежного боку насувався озброєний комісар.

      – Слухайте, як вас… Вилетіло з голови… Пане, добродію…

      У Навроцького остаточно здали нерви. Різник натомість говорив спокійно й чим далі, тим впевненіше. Виглядало, ніби він живився страхом Януша, він додавав сили.

      – Мусили боятися раніше, пане Навроцький. Коли слали мені ту вашу зухвалу телеграму. Мене зовсім не цікавить, що у вас є проти мене, про що збиралися зі мною домовитись. Я – саме той, за кого ви мене маєте і ким уявили. Автора сенсацій про Різника з Городоцької позбавив життя Різник з Городоцької – ось що прочитають у вечірніх газетах ще сьогодні.

      – А-А-А-А-А!

      Крик, потім – удар.

      Усе.

      Кошовий випередив Віхуру на півкроку. Вилетів зі спальні першим, побачив спершу бритву, потім – руку, яка її тримала, тоді – того, хто цілився в горло Навроцькому, котрий лежав на підлозі, притиснутий коліном.

      – Стій!

      Різник повернувся на вигук.

      Упізнав Клима.

      Лице розпливлося в посмішці.

      Кошовий більше не стримував себе – навідліг зацідив кулаком просто в посмішку.

      Сам не чекав від себе удару такої сили: відкинув нападника, розквасивши лице до крові. Той не зойкнув – зареготав, і Клим навалився всім тілом, замахувався коротко, бив різко, раз, ще раз, іще, з наміром розтовкти писок на суцільне місиво. Скинув із себе Шацького, котрий намагався відтягнути, припинити екзекуцію. Замахнувся черговий раз.

      Різкий біль у руці.

      Віхура.

      Стиснувши й викрутивши Климову правицю, він стягнув його з ворога, котрий далі реготав, ніби нічого не сталося. Тримав Кошового лівою. Права наставила на лежачого револьверне дуло:

      – Досить. Вас заарештовано, пане Альберт Мазур.

      Розділ вісімнадцятий

      Наречена була в білому

      Цього разу божевільня не гнітила й не тиснула.

      Зайшовши у ворота й перетинаючи двір, Кошовий поводився, ніби заходив до сумного закладу на Кульпаркові так само часто, як до в’язниці. Він, адвокат, мусив бувати там у справах. Не перейнявся навіть сьогоднішньою перемогою. Йому кортіло чимшвидше поставити в історії крапку й більше сюди не вертатися. Розумів: міг написати й підписати в кабінеті Віхури все, що треба, потім давати потрібні показання, свідчити в суді – ось і все, чим обмежиться далі його участь. Та вперед, до остаточної розв’язки, Клима штовхав адреналін. Бажав бачити розв’язку на власні очі й чути все особисто.

      Кошовий поспішав, крокував широко. Кремезний Франек Віхура ледь встигав за ним, задихався, чхаючи на ходу, та не здавався, намагався тримати темп. Шацький, прогнати якого в Клима не повернувся язик, замикав їхню невеличку колону. Але вже перед економічним корпусом комісар, наддавши трохи, таки випередив Кошового, призупинив біля дверей.

      – Чекайте, пане Кошовий. Я офіційна особа, зайду першим. Так буде правильно.

      – Отож! – піддакнув захеканий Шацький, перевівши подих. – Проти пана комісара навіть тут ніхто не матиме вагомих аргументів.

      – У мене свої