– «Виін і по воді буде хлюпотіти, крутити, виін і пу земні пíде стóвпом. І на те місце яка людина нáйде, топушкóдит. Чи тоюводою вмиєся, депуводі захлюпотит».[212]
– «На Дністрі – круч. Бýло таке, шо попала на круч і втопилася. Може, й нечисте. Хто знає…»[213]
– «В воді – втопить чоловіка, єслі дитина покупається, чи хто піде, дівчина, чи хлопець, чи мужик, чи який, – можé стати пілє́псія, чорна хвороба. То дуже опасно, єслі він перекрутив».[214]
Подекуди того, хто крутить вихором, можна було побачити: «Наші дві жонки йшли, а такий вихор крутив. Одна до другої каже: «Мар’я, чи ти бачила, шо?» – «Нє, – каже, – не бачила». – «А я, – каже, – бачила: там такий дєд з бородою такою великою, розставив руки да й летєв».[215]
Побачити «його» нібито можна було крізь домоткане конопляне полотно: «Вихор ото, кажуть, круте, то, кажуть, він гуляє. Ото пісок рве. То я в дєтствє чула, люди ткали конопляне, не з магазину, да якось накладали на голову і бачили його. Це той побачить, хто знає його. Є разні люди, шо знають. Є і на добре знають і на погане знають – хто чему вірує».[216]
Загальноукраїнським є уявлення, що чорта у вихорі можна поранити ножем:
– «Віхор – то нечиста якась сила. Треба осторонитися. Посторонитися. Треба ножа поставіть. Отак. У те, в той віхор, поставіть ножа… І стáрі люди кажуть, шо на ножу буде кров. Нечиста сила. Віхор – ето зло».[217]
– «Як в вихор ножа посвященого кинути, то буде кров, – то нечистий».[218]
Подекуди вважають, що в подобі вихору можуть літати й «знахорі» (які, своєю чергою, знаються з чортом). На цю тему побутують характерні оповідки: «Як у вóхор впертися, то то вже біда: голова болить, нога, рука крутить. То лихий їде. Раз вихор летів і взяв ножа. Як прийшлося, то найшли того ножа в другому селі далеко, в другого чоловіка. І той пузнав свого ножа, каже: «Це мій ніж». А той каже: «Правда, я твоїм селом летів і взяв».[219]
Зустріччю з вихором не легковажили. Типовими, зокрема, можна вважати такі застереження:
– «Сміятися – Боже, борони, бо він може скрутити, і хто його знає, шо може зробити».[220]
– «Кажут, шо то тре’ хреститися, шоб воно собі далі пішло. Не мона сміятися».[221]
Побачивши вихор, подекуди вважали за потрібне мовчати: «Диявол крутить. Ніхто до нікого не обізвав, як то крутило. Як ухопит, то може скрутити. То, кажут, шо то він крутит».[222]
Спорадично